Настоящий рассказ о том, как сам Христос приходил на Рождество к мужику в гости и чему его выучил, я сам слышал от одного старого сибиряка, которому это событие было близко известно. Что он мне рассказывал, то я и вам передам его же словами.

 Наше место поселенное, но хорошее, торговое место. Отец мой в эти места прибыл за крепостное время в России, а я тут и родился. Имели достатки по своему положению довольные и теперь не бедствуем. Веру держим простую, русскую. Отец был начитан и меня к чтению приохотил. Который человек науку любил, тот был мне первый друг, и я готов был за него в огонь и в воду. И вот послал мне один раз Господь в утешение приятеля Тимофея Осиповича, про которого я и хочу вам рассказать, как с ним чудо было. Тимофей Осипов прибыл к нам в молодых годах. Мне было тогда восемнадцать лет, а ему, может быть, с чем-нибудь за двадцать. Поведения Тимоша был самого непостыдного. За что он прибыл по суду за поселение — об этом по нашему положению, щадя человека, не расспрашивают, но слышно было, что его дядя обидел. Опекуном был в его сиротство да и растратил, или взял, почти все наследство. А Тимофей Осипов за то время был по молодым годам нетерпеливый, вышла у них с дядей ссора, и ударил он дядю оружием. По милосердию Создателя, грех сего безумия не до конца совершился — Тимофей только ранил дядю в руку насквозь. По молодости Тимофея большого наказания ему не было, как из первогильдийных купцов сослан он к нам на поселение. Прочитать остальную часть записи »

В 1903 году состоялось прославление преподобного Серафима Саровского, через 70 лет после его кончины.

19 июля, в день рождения святого, с великим торжеством были открыты его мощи и помещены в приготовленную раку. Долгожданное событие сопровождалось многими чудесными исцелениями больных, в большом количестве прибывших в Саров. Почитаемый очень широко еще при жизни, преподобный Серафим становится одним из самых любимых святых православного русского народа, так же как и Преподобный Сергий Радонежский.
Духовный путь преподобного Серафима отмечен большой скромностью, присущей русским святым. С детства избранный Богом, саровский подвижник без колебаний и сомнений восходит от силы в силу в своем стремлении к духовному совершенству. Восемь лет послушнических трудов и восемь лет храмового служения в сане иеродиакона и иеромонаха, пустынножительство и столпничество, затвор и безмолвие сменяют друг друга и венчаются старчеством. Подвиги, далеко превосходящие естественные человеческие возможности (например, молитва на камне в течение тысячи дней и ночей), гармонично и просто входят в жизнь святого.
Тайна живого молитвенного общения определяет духовное наследие преподобного Серафима, но он оставил Церкви еще одно богатство — краткие, но прекрасные наставления, записанные отчасти им самим, а отчасти слышавшими их. Незадолго до прославления святого была найдена и в 1903 году напечатана «Беседа преподобного Серафима Саровского о цели христианской жизни», состоявшаяся в конце ноября 1831 г., за год с небольшим до его преставления. Беседа эта явилась самым драгоценным вкладом подвижника в сокровищницу русского святоотеческого учения. Кроме учения о сущности христианской жизни, в ней содержится новое изъяснение многих важнейших мест Священного Писания.
«Пост, молитва, бдение и всякие другие дела христианские, — учил Преподобный, — сколько ни хороши сами по себе, однако не в делании лишь только их состоит цель нашей жизни христианской, хотя они и служат средствами для достижения ее. Истинная цель жизни нашей христианской есть стяжание Духа Святаго Божия». Однажды, находясь в Духе Божием, преподобный видел всю Русскую землю, и была она наполнена и как бы покрыта фимиамом молитв верующих, молящихся ко Господу. Прочитать остальную часть записи »

У звітному періоді Комітетом з біоетики та етичних питань при Священному Синоді Української Православної Церкви було проведено три розширених та чотири робочих засідання. Головними темами, над якими працював Комітет, були актуальні питання життя українського суспільства, які потребували етичної оцінки з позицій православно-християнського віровчення, а саме:

1) перспективи розвитку трансплантології в Україні і можливі зміни законодавства України щодо розширення кола осіб — потенційних донорів, умов вилучення органів та тканин людини за життя та після смерті особи, створення баз даних потенційних донорів;

2) питання щодо впровадження в Україні Єдиного державного демографічного реєстру та системи електронної біометричної ідентифікації громадян.

Робота Комітету була організована таким чином. Спочатку питання обговорювалося попередньо в робочому порядку серед членів Комітету за залучених експертів. Далі робочою групою розроблявся проект висновків Комітету щодо проблемного питання, потім даний проект розповсюджувався серед членів Комітету, які висловлювали своє ставлення до проекту та робили відповідні зауваження. В подальшому ці зауваження враховувалися в остаточній редакції висновків та обговорювалися на засіданні Комітету. Також на засіданні Комітету заслуховувалися планові доповіді його членів.
I. На тему перспектив розвитку трансплантології в Україні у звітному періоді було проведено три розширених засідання Комітету. Це було зумовлено тим, що протягом останнього року зазначена проблема постійно обговорювалася в публічному просторі та з’являлися нові законодавчі ініціативи, які потребували окремої оцінки та коментарів. Як відомо, найбільш резонансною ініціативою такого роду, яка в теперішній час активно обговорюється в суспільстві, є пропозиція відносно законодавчої зміни презумпції незгоди щодо посмертного донорства на презумпцію згоди.
Загалом висновки Комітету щодо кола питань, пов’язаних з трансплантацією органів та тканин та біоматеріалів, полягають у наступному.
Прочитать остальную часть записи »

Георгий Михайлович Гупало

Что может подарить человеку Матерь Божия? Внешне Ее дары могут быть очень разными, но у всех них один и тот же внутренний смысл. Своей историей делится обладатель такого дара.

Что вы подумаете, если я скажу, что у меня есть подарок от Самой Богородицы? И не просто подарок, а личный, именной. Усомнитесь в моем здравии? Когда я говорю о подарке священникам, которые меня знают мало, они вмиг умолкают и начинают пристально всматриваться в мои глаза: «Что то, видимо, я пропустил, как получилось, что этот человек показался мне вначале вменяемым?» А после моего рассказа они… Впрочем, судите сами.

В начале 90-х годов люди начали массово продавать то, что долгие годы хранили в своих домах. Не от хорошей жизни, конечно. У многих пропали сбережения, были трудности с зарплатой, некоторые вынужденно сменили жилье на более дешевое и меньшего размера, а это значит, что пришлось избавляться от хоть и дорогих сердцу, но громоздких предметов. В питерские антикварные салоны и тогдашние комиссионные магазины можно было приходить как в музей.

Немыслимой красоты старинные буфеты или резные письменные столы размером с «Волгу» продавались за совсем небольшие деньги. При всем желании их невозможно внести в современные квартиры, а новым хозяевам расселенных питерских коммуналок тогда было практически невозможно осознать, что вся эта рухлядь представляет художественную или историческую ценность. Прочитать остальную часть записи »

Різдво Христове – одне із 12 найбільших свят, що вже понад 2 тис. років святкують усі православні. Свято Різдва Христового займає особливе місце в річному богослужбовому циклі. В старих виданнях типікона (церковно-богослужбового уставу) — це свято подібне Світлому Христовому Воскресінню, іменувалось Пасхою, чим підкреслювався тісний зв’язок Різдва Спасителя з тайною нашого спасіння і очищенням від гріхів і смерті.

У ці різдвяні дні по гласу Церкви «Всяческая радости наполняются. Ликуют Ангели вси на небеси, и радуются человецы: играет же вся тварь рождшагося ради в Вифлееме Спаса Господа».

Велично пройшло святкування Різдва Христового 7 січня в нашому храмі. Зокрема,  нічна і ранкова Літургії, де прихожани отримали благословення та подарунки від настоятеля церкви прот. Олександра та священнослужителів церкви прот. Олексія і ієрея Сергія. На цьому  різдвяні святкування у храмі не закінчились, вони тривали ще і 8 січня, це вже традиційно. Саме у цей день приїздить до храму Намісник Києво-Печерської Лаври Митрополит Павел. Так було і в цьому році, тим більше, що храму у ці дні виповнилося 5 років. Саме на Різдвяні свята 2008р., після освячення його Блаженнішим Митрополитом Володимиром, храм Різдва Христового відкрив свої двері для усіх бажаючих.

Храм, двері якого відкриті щодня без перерви і вихідних завжди є місцем душевного прихистку для усіх страждущих і нужденних. А священики Церкви наставлять в тих чи інших життєвих труднощах, що іноді трапляються у нашому повсякденному мирському житті.

Щодо святкування Різдва христового 8 січня, то варто зазначити, що воно було урочисто піднесеним. Вранці миряни, яких зібралося чимало, зустрічали намісника Києво-Печерської Лаври Митрополита Павла. Торжественності в цей день надавало те, що  більшість  священнослужителів, які прибули на святкування п’ятиріччя храму, свого часу були іподияконами владики. Відбулася урочиста Літургія. І знову, як і в попередні дні, у церкві, дякувати Богу, було дуже людно. Особливо проникливою була проповідь Митрополита,  торжественно звучали різдвяні піснеспіви хору нашого храму. По завершенні богослужіння віряни, як благословення владики, отримували з його рук іконки Різдва Христового.

Та на цьому святкування не завершилось. На прихожан чекав смачний обід, де кожен бажаючий міг скуштувати страви приготовлені на польовій кухні. А церковний хор радував усіх співом колядок. Ті, хто бажали, мали можливість запросити колядників завітати з різдвяною колядою до власних осель.

Юні відвідувачі недільної школи підготували свій різдвяний подарунок. Усім присутнім вони показали виставу «Снігова королева», яка була схвально сприйнята.

Відрадно, що була відмічена плідна робота деяких прихожан храму. Вони отримали з рук владики Павла грамоти Предстоятеля УПЦ Митрополита Володимира.

Далі святкування, за християнською традицією,  продовжилось у домівках парафіян.

Анатолій Фіглюк

Фото: Іван Хомич

Фото смотр. в Фотогалерее: Служение Митрополита Павла, 8.01.2013

Пять лет назад среди современных высотных домов на набережной жилого массива Оболонь завершилось строительство неповторимого по архитектурному стилю храма, посвященного Рождеству Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа. После торжественного открытия и освящения храм является благодатным  местом особого единения и общения человека с Богом. Подобно кораблю в бушующем море жизни храм доставляет людей в тихую гавань Царствия Небесного.

В эти радостные дни Рождества Христова духовенство и прихожане храма на Оболонской набережной отмечают пятилетие создания прихода.

По благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира, Божественную литургию в день праздника в храме совершил наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Вышгородский и Чернобыльский Павел. Прочитать остальную часть записи »