Архив рубрики «Статті»

— Тату, а що це за хліб такий сьогодні роздавали в храмі?

— Це артос. Особливий пасхальний хліб. Бачиш, Пасха — це не просто згадка про те, що Христос колись воскрес. Це означає, що Він живий зараз і поруч із нами.

— А до чого тут хліб?

— Христос Сам сказав: «Я є хліб життя». Як хліб дає силу тілу, так Христос дає життя душі. От артос і нагадує нам про це — що без Нього ми духовно “голодні”.

— А чому його не їдять одразу, як звичайний хліб?

— Бо це не просто їжа. Це святиня. Його освячують, носять у храмі на Хресному ході цілий пасхальний тиждень — ніби знак того, що Христос після Воскресіння перебував зі Своїми учнями. А потім роздають нам — як благословення.

— І що з ним робити вдома?

— Зберігати з повагою. І коли важко — наприклад, хворієш чи тривожно на душі — взяти маленький шматочок, помолитися і з’їсти. Не як “ліки від усього”, а як знак: «Господи, Ти зі мною».

— Тобто це як підтримка?

— Саме так. Як нагадування: ти не сам. Христос воскрес — і значить, навіть у найтемніші моменти є світло.

Великий Понеділок

У Великий Понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Іосифа Прекрасного, із заздрощів проданого братами до Єгипту, який прообразував страждання Спасителя. Також у цей день згадується висушення Господом вкритої рясно листям, але безплідної смоковниці, що слугує образом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

«Брати Іосифа, побачивши, що батько їхній любить його більше за всіх інших синів, зненавиділи його: при кожному слові з ним, при кожному погляді на нього закипало в них моторошне смуття. А він не розумів недуги, що охопила їх: чиста душа його бачила всіх чистими, щиросердними. З довірливістю відкривав він перед ними серце. Це незлобиве серце вже обрано Богом у посудину таємничих одкровень. Благодать Святого Духа, у відповідності до юнацьких літ Іосифа, почала являти свою присутність і дію в знаменних сновидіннях. Жваво малювалися таємничою рукою дивні сновидіння в незайманій уяві. Іосифу було сімнадцять років, коли наснився йому перший пророчий сон. З відвертістю, що не підозрює жодного зла, він переказує його братам: видно, сон залишив у душі юнака надзвичайне враження, яке потребувало пояснення. Він хотів викликати, почути це пояснення з вуст старших братів».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) «Іосиф, священна повість, запозичена з книги Буття»                                                       

Великий Вівторок

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.

Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.

У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.

Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.

Ми часто чуємо та говоримо про Великий піст як про особливий час в житті Церкви: час тривалішої молитви, обмеженні себе у всіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої та безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил.

1. Завжди радійте!

«Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте» (1 Фес. 5:16-18), – мудра порада апостола як ніколи актуальна у великопісні дні.

Велика спокуса впасти в смуток: «Як же я проживу без смачної їжі! Тепер ніяких розваг! Які довгі служби!» – тоді як причин для смутку немає. Довгі служби – це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і філософські роздуми про місце людини у вічності, і відчуття єдності з тими, що моляться, і спілкування з Самим Богом.

Не рідше, а то і частіше, зустрічається зворотна сторона великопісного смутку: «Я не можу постити за уставом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на мирську метушню».

Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить в душі людській щире прагнення послужити Йому, бачить і неміч.

Ось ця постійна пам’ять про Бога – і буде нашою безперестанною радістю про Нього.

2. Невпинно моліться!

27 вересня Православна Церква відзначає Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.  

У цей день православні християни згадують дві події. У 326 році в Єрусалимі був знайдений хрест, на якому розіп’яли Іісуса Христа. Сталося це близько гори Голгофи, де був розп’ятий Спаситель. І друга подія – повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті повернув його в Єрусалим грецький імператор Іраклій.

Обидві події об’єднувало те, що Хрест перед народом воздвигали, тобто піднімали. При цьому направляли його на всі сторони світу по черзі, щоб люди могли вклонитися йому і розділити один з одним радість знайдення святині.

Воздвиження Хреста Господнього – це двунадесяте свято.

Коли відзначається Воздвиження Хреста Господнього

Православна Церква згадує Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня за новим стилем (14 вересня за старим стилем).

28 серпня Свята Православна Церква святкує двунадесяте Богородичне свято — Успіння Пресвятої Богородиці.

Успіння — чому це свято для християн? Пропонуємо вашій увазі історично-богословський та іконографічний зміст цієї події.

Богословський зміст

• Повставши після Успіння, Богородиця перша з людей, не рахуючи Її Воскреслого Сина, явила Воскресіння з мертвих в нетлінне життя;
• Сподобившись слави Вознесіння після Успіння, Богородиця удостоїлася стати Небесною Владичицею.

Успінням, дослівно — «засипанням», у християнській традиції називається смерть, тому й померлі у нас називаються померлими, тобто заснулими. Хтось може спитати: чому ви, православні, зробили це святом, адже це день смерті Діви Марії?

Для нас це свято, бо, згідно з Переданням, Господь наш Іісус Христос воскресив Свою Пречисту Мати невдовзі після її блаженної кончини і взяв її на небо. Отже, через цю подію Господь показує нам, що Він уже почав виконувати Свою обіцянку воскресити всіх нас, і почав це зі Своєї Пречистої Матері.

Воскресивши її, Він показав, як виконується Його воля і бажання перемогти смерть, стерти всі її гіркі наслідки в людському роді, і це те, що Він приготував для кожного із нас.

Всіх нас Він воскресить так, як воскресив Богородицю. Тому й назвали наші християнські предки смерть успінням — тобто сном, тому що як сон тимчасовий, і після нього слідує пробудження, так і смерть не назавжди, але після неї ми оживемо знову.

свт. Інокентій Херсонський

«Прийдіть нині кращою змінимося зміною, себе на ранок добре приготуємо на гору піднятися Божу святу…» (стихира передсвята Преображення Господнього).

Але таке сходження і таке бачення, за самою суттю своєю, вимагають духу чистого і піднесеного, думки легкої і ширяючої, серця, вільного від земних уз. Чий дух пригнічений плоттю, хто в полоні пристрастей, затьмарений хтивістю, вкритий прахом суєт, той часто не бачить і того, що перебуває перед очима тілесними, забуває все навколишнє, навіть самого себе. Чи такій людині підноситися духом на Фаворі? Чи такій бачити Мойсея та Іллю? Чи чути голос Отця, який свідчить про Сина?

Фавор місце святе, святіше купини Мойсеєвої і Синаю; щоб зійти на нього, треба роззути чоботи від ніг (див. Вих. 3:5), залишити біля підошви його все, не кажу гріховне, навіть земне; тут місце одній вірі Петра, одній любові Іоанна, одній надії і терпінню Іакова. Де шукати таких чеснот? Церква знає це, відає нечистоту і тяжкість нашу, бачить крайню нездатність багатьох перенестися чистою думкою на Фавор і бути в дусі самими свідками Божественної слави Господа, що тут преображається, тому й радить з такою ретельністю всім «підготувати себе добре на ранок» до цього подвигу і «змінитися кращою зміною».

Розпочинається Успенський піст 14 серпня зі свята Походження (винесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього. 

Успенський піст — це підготовка православних християн до двох двунадесятих свят: Преображення Господнього та Успіння Божої Матері. Так звані двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Пресвятої Богородиці та діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері).

ДАТИ УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ

Успенський піст починається рівно через місяць після Петрового посту. Успенський піст — найкоротший багатоденний піст у церковному календарі. Він триває всього два тижні, причому починається і закінчується завжди однаково. Дати Успенського посту: з 14 по 27 серпня.