Facebook
Останні фото
1102 1115 1117 1110
Архів

Архив рубрики «Статті»

Вхід Господній до Єрусалиму: зміст і символіка свята

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

…За шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Віфанію, де жив Лазар, друг Спасителя. Великдень того рік припав на вечір п’ятниці; отже, прихід Господа до Віфанії за шість днів до п’ятниці випадає на суботу попереднього тижня. Там (тобто у Віфанії) на Нього чекала вечеря.

Прочитать остальную часть записи »

Свята грішниця. Історія блудниці, що стала святою

П’ятий тиждень Великого посту присвячений пам’яті преподобної Марії Єгипетської. Вона народилася в V столітті в Єгипті. У 12 років дівчинка втекла з дому і вирушила в Олександрію – найбільше місто імперії після Риму. Сімнадцять років вона провела в безперервних блудних мандрах. Блуд не був для неї способом заробітку, тому що тільки в ньому дівчина знаходила єдиний і головний сенс свого існування. Зі своїх знайомців Марія не брала ні грошей, ні подарунків, розсудивши, що в такий спосіб вона приверне до себе більше чоловіків.

f0c0e6a1855da9fae11ad98ca5be13e2

Одного разу вона потрапила на корабель, що перевозив до Єрусалима паломників. Але зовсім не для поклоніння християнським святиням вирушила Марія в це плавання. Її метою були молоді моряки, з якими вона всю подорож провела у звичних забавах. Прибувши до Єрусалима, Марія і тут продовжувала розпусничати, за своїм звичаєм.

Але одного разу, під час великого свята, вона з цікавості вирішила зайти в Єрусалимський храм. І з жахом виявила, що не може цього зробити. Кілька разів вона намагалася разом із натовпом паломників потрапити всередину храму. І щоразу, щойно її нога торкалася порога, натовп відкидав Марію до стіни, а всі інші безперешкодно проходили всередину.

Прочитать остальную часть записи »

Три слова про несення Хреста

святитель Феофан Затворник

Слово перше

Хрестів багато, але видів їх три: перший вид – хрести зовнішні, що складаються зі скорбот і бід, і взагалі з гіркої долі земного перебування; другий – хрести внутрішні, що народжуються з боротьби з пристрастями і похотями заради чеснот; третій – хрести духовно-благодатні, що їх покладає досконала відданість у волю Божу. Нині скажу вам кілька слів про хрести зовнішні. Це – найскладніші й найрізноманітніші хрести. Вони розкидані на всіх шляхах наших і зустрічаються майже на кожному кроці. Сюди відносяться: скорботи, біди, нещастя, хвороби, втрати близьких, невдачі на службі, всілякого роду поневіряння та збитки, сімейні неприємності, несприятливість зовнішніх стосунків, образи, кривди, напраслини й узагалі доля земна, у кожного більш-менш нелегка. – У кого немає якогось із цих хрестів? І не бути не може. Не позбавляє від них ні знатність, ні багатство, ні слава і ніяка велич земна. Вони зрослися із земним перебуванням нашим від тієї хвилини, як закрився рай земний, і не відступлять від нього до тієї, коли відкриється рай небесний. Хочеш, щоб ці хрести були тобі на спасіння, використай їх за наміром Божим, за призначенням їх у відношенні до людини загалом, і у відношенні до тебе зокрема.

Прочитать остальную часть записи »

Довіритися Богу до кінця

Благовіщення – це день благої вістки про те, що знайшлася в усьому світі людському Діва, Котра так вірить Богу, так глибоко здатна до послуху і до довіри, що від Неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої любові – хресної, лагідної, спасительної – і Божої сили; але разом із цим втілення Сина Божого є справою людської свободи. Св. Григорій Палама каже, що Втілення було б так само неможливим без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливим без творчої волі Божої. І в цей день Благовіщення ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Котра всім серцем, усім розумом, усією душею, всією Своєю міцністю зуміла довіритися Богу до кінця. А блага вістка була воістину страшна: явлення Ангела, це привітання: «Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід утроби Твоєї», не могли не викликати не тільки здивування, не тільки трепету, а й страху в душі Діви, що не знала чоловіка, – як це могло бути?..

Прочитать остальную часть записи »

Духівник Лаври про значення Великого посту

архімандрит Антоній

Головною метою посту є пристосування тіла, тілесного життя до подвигу молитви, богомислення, зосередженої самозаглибленості та покаяння. Піст сприяє загалом пануванню духовного життя над матеріальним, підриває і знесилює фізіологічні основи тілесних пристрастей, допомагає долати чуттєві бажання.

Святий, розсудливий, істинний піст (як і взагалі стриманість) доставляє християнину численні й різноманітні блага. Святі отці Церкви не знаходили достатньо слів для зображення всіх благотворних дій посту.

«Возлюби найпрекрасніший піст – справу гідну і богоугодну! – повчає преподобний Єфрем Сирин. – Піст – колісниця, що підносить на небо. Піст відбиває спокуси, умащує на подвиг благочестя; він співмешканець тверезості, винуватець цнотливості. Піст зводить молитву на небо. Піст – матір здоров’я. У тих, хто постує, тіло чесне і душа дорогоцінна. Піст – мир у домівках. Піст – піклувальник і охоронець дівоцтва. Піст – шлях до покаяння. Піст – винуватець сліз». Преподобний Іоанн Ліствичник пише: «Піст є чистота молитви, світило душі, зберігання розуму, знищення сердечної нечутливості, двері розчулення, смиренний подих, радісне розкаяння, утримання багатослів’я, причина мовчазності, страж послуху, полегшення сну, здоров’я тіла, відпущення гріхів, винуватець безпристрасності».

У своїх піснеспівах, присвячених посту, Церква повчає своїх чад, що, постуючи тілесно, необхідно постити і духовно, постити постом істинним, приємним, благоугодним Богу. «Істинний піст є злих відчуження, стриманість язика, люті відкладання, похітливості відлучення, неговоріння (звинувачення), брехні та клятвопорушення» (див.: стихира понеділка 1-ї седмиці Великого посту), – утримання від «шкідливих пристрастей, від заздрості й ненависті, від усякої злоби» (див.: вівторок першої седмиці Великого посту, утреня, трипіснець п. 8).

Кожен, хто дотримується посту, повинен пам’ятати мету посту: приборкання тілесних пристрастей, збереження цнотливості, стяжання смиренності та любові, полегшення діяльності духу і більш старанні вправи в подвигах благочестя. Але вельми грішать ті, які, дотримуючись посту, марнославляться, високо думають про своє постництво, засуджуючи і принижуючи інших. Деякі з таких посників від голоду і розлиття жовчі бувають сердиті, у домі своєму немирні, похмурі, дратівливі, норовисті, примхливі, уперті, не терплять суперечностей, образ і т.п. Такі нерозумні посники добрий засіб посту обертають собі тільки на шкоду. Блаженний Ієронім каже: «До чого стоншується тіло стриманістю, якщо дух насичується гордістю? Яку похвалу заслужимо блідістю від посту, якщо стаємо синіми від заздрості? Що за чеснота не пити вина, а п’яніти від гніву і злоби?»  «Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риби, а братів гриземо і з’їдаємо? Той, хто злословить, з’їдає тіло свого брата, гризе плоть ближнього», – говорить святитель Іоанн Златоуст.

Піст, за вченням святих отців, має значення найнеобхіднішого і наймогутнішого засобу в діяльному благочестивому житті. Піст повинен бути поєднаний з добрими справами, особливо зі справами милосердя, піклування про ближніх. Бо ніщо так не спасає душу, як допомога нужденним. «Милостиня, розчинена постом, від смерті позбавляє людину» (див.: четвер 2-ї седмиці Великого посту, утреня, стихира на стиховні).

https://lavra.ua/uk/duhivnik-lavri-pro-znachennya-velikogo-postu/

Коротко про Великий Покаянний канон преподобного Андрія Критського

На початку Великого посту, на великому повечір’ї понеділка, вівторка, середи і четверга першої седмиці по частинах, а на утрені Четверга п’ятої седмиці того ж посту в повному обсязі співається й читається Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського.

Складений майже 1200 років тому, Великий канон в усьому, крім розмірів, подібний до інших. Утім, він має ще й ту особливість, що складається з дев’яти пісень, на відміну від звичайних богослужбових канонів, які не мають другої пісні. До тропарів канону додається псаломський приспів: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя». Устав пропонує на кожний тропар канону робити три поясні поклони, а в деяких храмах поясні поклони замінюють одним земним.

 Спочатку Великий канон містив лише 210 тропарів

Пізніше Церква додала до них ще 40 на честь його укладача й на спомин про Марію Єгипетську. Таким чином, іменуючись Великим за своїм змістом, висотою думки й силою її висловлення, канон святого Андрія називається також Великим і за своїм обсягом, тому що всі інші подібні твори містять у собі близько 30 піснеспівів або трохи більше.

 Преподобний Андрій Критський, зібравши у Великому каноні воєдино події старозавітної й новозавітної історії від падіння праотця Адама до Вознесіння Христового, подає їх у дусі глибокого сердечного каяття, з надзвичайною майстерністю співставляючи кожну з них зі станом грішної душі. Зі священної скарбниці Святого Письма він бере найсильніші приклади для покаяння й морального вдосконалення. У ньому пропонуються християнам різноманітні зразки праведного життя для наслідування та приклади життя нечестивого для їх уникнення, а також спасенні уроки покаяння й молитовного діяння.

Цей канон можна назвати покаянним плачем, що розкриває нам увесь безмір, усю безодню гріха й перевертає душу каяттям і надією. Перед поглядом грішника проходять постаті, діяння і події світу старозавітного й новозавітного, в яких з особливою силою відобразилися значення й сила гріха, а також гідність святого життя; його увазі пропонується вся Священна історія на прикладах благочестя й нечестя її персонажів, їхнього навернення до Бога та нерозкаяності у гріху. Крім прикладів із Священної історії творець канону вказує на живий приклад великого падіння й повстання в особі подвижниці Марії Єгипетської, яка досягла високого ступеня святості.

 Свята Церква пропонує нам саме ці піснеспіви в перші дні Великого посту

Прочитать остальную часть записи »

Різдвяний піст: про головні правила та світські свята

28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 6 січня – Різдва Христового. Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його сенс і  правила, а також про те, як у цей період бути з нецерковними святами, читайте у матеріалі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Історія «Малої» Чотиридесятниці

Встановлення Різдвяного посту, так само як й інших багатоденних постів, має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медіоланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення. Прочитать остальную часть записи »

«Слава Богу за все» Жизненный гимн Иоанна Златоуста.

«Слава Богу за все»

Жизненный гимн Иоанна Златоуста. 

– Эй, старик, хватит спать! Вставай, собирайся, – высокий лысый воин подошел к сколоченному из досок настилу, на котором лежал худой человек, укрытый обрывком дерюги. Под тканью послышался слабый стон, она зашевелилась. Из-под нее донесся едва различимый голос.
– Что случилось, Крисп? – Лежавший стал медленно снимать с себя покрывало.– Вставай, я сказал! – солдат резко нагнулся, отшвырнул брезент в сторону и схватил старика за руку. Тот едва смог выпрямиться и не упасть. Было видно, что он очень изможден. Но воин как будто не замечал этого – едва пленник утвердился на ногах, конвоир потащил его к выходу.– И не смей меня больше называть по имени, понял? Обращайся только по званию. Ясно? Прочитать остальную часть записи »

Покров – свято заступництва Божої Матері

14 жовтня за новим стилем православні віряни відзначають свято Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Покров Божої Матері простягався і простягається над вірними в усі часи. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує історію свята та декілька розповідей про чудесну допомогу Пресвятої Владичиці, підготовлених редакцією «Церковної православної газети».

Історія свята

Покров не входить до числа двунадесятих свят, проте цей день вшановується нашим народом як велике торжество, що нагадує про Материнське заступництво Пресвятої Діви.

Відомість про свято Покрову висвітлюється у житії константинопольського юродивого Андрія, хоча у Помісних Церквах грецької традиції свято Покрову не відзначається.

Прочитать остальную часть записи »

Преображення Господнє: історія свята, богословське тлумачення, традиції

19 серпня за новим стилем (6 серпня за старим) Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. Це свято встановлене в пам’ять Преображення Господа нашого Іісуса Христа перед учнями на горі Фавор.

Історія свята: богослужбові тексти на честь Преображення створювали святі

прп. Іоанн Дамаскін
прп. Іоанн Дамаскін

Преображення Господнє вшановувалося християнами вже в IV столітті. Про це свідчать повчання прп. Єфрема Сирина та свт. Іоанна Златоуста. Існування свята в IV столітті вказує на те, що початок його має відноситись до попередніх трьох століть християнства.

Прочитать остальную часть записи »