Facebook
Останні фото
1102 1115 1117 1110
Архів

Архив рубрики «Статті»

«З мироносиць зробив Ти їх благовісницями Твого Воскресіння…»

У третю Неділю після Пасхи Свята Православна Церква прославляє Жінок Мироносиць, які першими дізналися про Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа, і від яких ця звістка рознеслася по всьому світові. І тому цей день став особливим святом для всіх православних жінок.

…Дві тисячі років тому рано вранці якісь жінки долали скорботний шлях до Гробу, в якому покоїлося тіло їхнього Учителя. Їх турбувало, як вони потраплять в печеру, хто допоможе прибрати камінь, що закриває вхід в неї, адже з собою вони несли миро, яким хотіли натерти тіло Покійного. І ось жінки, що несуть миро — ароматне масло для священного помазання покійника, дізнаються неймовірне для земної людини. Камінь відвалений від входу, і Ангел сповіщає про те, що мало статися згідно з пророцтвами: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп’ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були» (Мк. 16:6).

Прочитать остальную часть записи »

Антипасха, Фомина неділя

 

 

У цей день оновлюється пам’ять Воскресіння Христового, тому Антипасха називається ще тижнем оновлення. Також сьогодні закінчується Світла Пасхальна седмиця, від цієї неділі починається недільне коло всього року. В стародавні часи новохрещені християни, які приймали Таїнство Хрещення напередодні Великодня, цілий Світлий Тиждень носили на собі білі хрестильні одежі, а в восьмий день, саме на Антипасху – урочисто знімали ці одежі в Церкві – все це символізувало їхнє урочисте оновлення у Христі.

Богослужіння цього дня присвячене, головним чином, спогаду явлення Христа після Воскресіння апостолам, в тому числі й Фомі. Прочитать остальную часть записи »

Шлях Страстей Христових

27.04.2024

Великий Понеділок

У Великий Понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Іосифа Прекрасного, із заздрощів проданого братами до Єгипту, який прообразував страждання Спасителя. Також у цей день згадується висушення Господом вкритої рясно листям, але безплідної смоковниці, що слугує образом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

«Брати Іосифа, побачивши, що батько їхній любить його більше за всіх інших синів, зненавиділи його: при кожному слові з ним, при кожному погляді на нього закипало в них моторошне смуття. А він не розумів недуги, що охопила їх: чиста душа його бачила всіх чистими, щиросердними. З довірливістю відкривав він перед ними серце. Це незлобиве серце вже обрано Богом у посудину таємничих одкровень. Благодать Святого Духа, у відповідності до юнацьких літ Іосифа, почала являти свою присутність і дію в знаменних сновидіннях. Жваво малювалися таємничою рукою дивні сновидіння в незайманій уяві. Іосифу було сімнадцять років, коли наснився йому перший пророчий сон. З відвертістю, що не підозрює жодного зла, він переказує його братам: видно, сон залишив у душі юнака надзвичайне враження, яке потребувало пояснення. Він хотів викликати, почути це пояснення з вуст старших братів».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) «Іосиф, священна повість, запозичена з книги Буття»                                                       

Великий Вівторок

Прочитать остальную часть записи »

Вхід Господній до Єрусалиму: зміст і символіка свята

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

…За шість днів до Пасхи прийшов Ісус у Віфанію, де жив Лазар, друг Спасителя. Великдень того рік припав на вечір п’ятниці; отже, прихід Господа до Віфанії за шість днів до п’ятниці випадає на суботу попереднього тижня. Там (тобто у Віфанії) на Нього чекала вечеря.

Прочитать остальную часть записи »

Свята грішниця. Історія блудниці, що стала святою

П’ятий тиждень Великого посту присвячений пам’яті преподобної Марії Єгипетської. Вона народилася в V столітті в Єгипті. У 12 років дівчинка втекла з дому і вирушила в Олександрію – найбільше місто імперії після Риму. Сімнадцять років вона провела в безперервних блудних мандрах. Блуд не був для неї способом заробітку, тому що тільки в ньому дівчина знаходила єдиний і головний сенс свого існування. Зі своїх знайомців Марія не брала ні грошей, ні подарунків, розсудивши, що в такий спосіб вона приверне до себе більше чоловіків.

f0c0e6a1855da9fae11ad98ca5be13e2

Одного разу вона потрапила на корабель, що перевозив до Єрусалима паломників. Але зовсім не для поклоніння християнським святиням вирушила Марія в це плавання. Її метою були молоді моряки, з якими вона всю подорож провела у звичних забавах. Прибувши до Єрусалима, Марія і тут продовжувала розпусничати, за своїм звичаєм.

Але одного разу, під час великого свята, вона з цікавості вирішила зайти в Єрусалимський храм. І з жахом виявила, що не може цього зробити. Кілька разів вона намагалася разом із натовпом паломників потрапити всередину храму. І щоразу, щойно її нога торкалася порога, натовп відкидав Марію до стіни, а всі інші безперешкодно проходили всередину.

Прочитать остальную часть записи »

Три слова про несення Хреста

святитель Феофан Затворник

Слово перше

Хрестів багато, але видів їх три: перший вид – хрести зовнішні, що складаються зі скорбот і бід, і взагалі з гіркої долі земного перебування; другий – хрести внутрішні, що народжуються з боротьби з пристрастями і похотями заради чеснот; третій – хрести духовно-благодатні, що їх покладає досконала відданість у волю Божу. Нині скажу вам кілька слів про хрести зовнішні. Це – найскладніші й найрізноманітніші хрести. Вони розкидані на всіх шляхах наших і зустрічаються майже на кожному кроці. Сюди відносяться: скорботи, біди, нещастя, хвороби, втрати близьких, невдачі на службі, всілякого роду поневіряння та збитки, сімейні неприємності, несприятливість зовнішніх стосунків, образи, кривди, напраслини й узагалі доля земна, у кожного більш-менш нелегка. – У кого немає якогось із цих хрестів? І не бути не може. Не позбавляє від них ні знатність, ні багатство, ні слава і ніяка велич земна. Вони зрослися із земним перебуванням нашим від тієї хвилини, як закрився рай земний, і не відступлять від нього до тієї, коли відкриється рай небесний. Хочеш, щоб ці хрести були тобі на спасіння, використай їх за наміром Божим, за призначенням їх у відношенні до людини загалом, і у відношенні до тебе зокрема.

Прочитать остальную часть записи »

Довіритися Богу до кінця

Благовіщення – це день благої вістки про те, що знайшлася в усьому світі людському Діва, Котра так вірить Богу, так глибоко здатна до послуху і до довіри, що від Неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої любові – хресної, лагідної, спасительної – і Божої сили; але разом із цим втілення Сина Божого є справою людської свободи. Св. Григорій Палама каже, що Втілення було б так само неможливим без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливим без творчої волі Божої. І в цей день Благовіщення ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Котра всім серцем, усім розумом, усією душею, всією Своєю міцністю зуміла довіритися Богу до кінця. А блага вістка була воістину страшна: явлення Ангела, це привітання: «Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід утроби Твоєї», не могли не викликати не тільки здивування, не тільки трепету, а й страху в душі Діви, що не знала чоловіка, – як це могло бути?..

Прочитать остальную часть записи »

Духівник Лаври про значення Великого посту

архімандрит Антоній

Головною метою посту є пристосування тіла, тілесного життя до подвигу молитви, богомислення, зосередженої самозаглибленості та покаяння. Піст сприяє загалом пануванню духовного життя над матеріальним, підриває і знесилює фізіологічні основи тілесних пристрастей, допомагає долати чуттєві бажання.

Святий, розсудливий, істинний піст (як і взагалі стриманість) доставляє християнину численні й різноманітні блага. Святі отці Церкви не знаходили достатньо слів для зображення всіх благотворних дій посту.

«Возлюби найпрекрасніший піст – справу гідну і богоугодну! – повчає преподобний Єфрем Сирин. – Піст – колісниця, що підносить на небо. Піст відбиває спокуси, умащує на подвиг благочестя; він співмешканець тверезості, винуватець цнотливості. Піст зводить молитву на небо. Піст – матір здоров’я. У тих, хто постує, тіло чесне і душа дорогоцінна. Піст – мир у домівках. Піст – піклувальник і охоронець дівоцтва. Піст – шлях до покаяння. Піст – винуватець сліз». Преподобний Іоанн Ліствичник пише: «Піст є чистота молитви, світило душі, зберігання розуму, знищення сердечної нечутливості, двері розчулення, смиренний подих, радісне розкаяння, утримання багатослів’я, причина мовчазності, страж послуху, полегшення сну, здоров’я тіла, відпущення гріхів, винуватець безпристрасності».

У своїх піснеспівах, присвячених посту, Церква повчає своїх чад, що, постуючи тілесно, необхідно постити і духовно, постити постом істинним, приємним, благоугодним Богу. «Істинний піст є злих відчуження, стриманість язика, люті відкладання, похітливості відлучення, неговоріння (звинувачення), брехні та клятвопорушення» (див.: стихира понеділка 1-ї седмиці Великого посту), – утримання від «шкідливих пристрастей, від заздрості й ненависті, від усякої злоби» (див.: вівторок першої седмиці Великого посту, утреня, трипіснець п. 8).

Кожен, хто дотримується посту, повинен пам’ятати мету посту: приборкання тілесних пристрастей, збереження цнотливості, стяжання смиренності та любові, полегшення діяльності духу і більш старанні вправи в подвигах благочестя. Але вельми грішать ті, які, дотримуючись посту, марнославляться, високо думають про своє постництво, засуджуючи і принижуючи інших. Деякі з таких посників від голоду і розлиття жовчі бувають сердиті, у домі своєму немирні, похмурі, дратівливі, норовисті, примхливі, уперті, не терплять суперечностей, образ і т.п. Такі нерозумні посники добрий засіб посту обертають собі тільки на шкоду. Блаженний Ієронім каже: «До чого стоншується тіло стриманістю, якщо дух насичується гордістю? Яку похвалу заслужимо блідістю від посту, якщо стаємо синіми від заздрості? Що за чеснота не пити вина, а п’яніти від гніву і злоби?»  «Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риби, а братів гриземо і з’їдаємо? Той, хто злословить, з’їдає тіло свого брата, гризе плоть ближнього», – говорить святитель Іоанн Златоуст.

Піст, за вченням святих отців, має значення найнеобхіднішого і наймогутнішого засобу в діяльному благочестивому житті. Піст повинен бути поєднаний з добрими справами, особливо зі справами милосердя, піклування про ближніх. Бо ніщо так не спасає душу, як допомога нужденним. «Милостиня, розчинена постом, від смерті позбавляє людину» (див.: четвер 2-ї седмиці Великого посту, утреня, стихира на стиховні).

https://lavra.ua/uk/duhivnik-lavri-pro-znachennya-velikogo-postu/

Коротко про Великий Покаянний канон преподобного Андрія Критського

На початку Великого посту, на великому повечір’ї понеділка, вівторка, середи і четверга першої седмиці по частинах, а на утрені Четверга п’ятої седмиці того ж посту в повному обсязі співається й читається Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського.

Складений майже 1200 років тому, Великий канон в усьому, крім розмірів, подібний до інших. Утім, він має ще й ту особливість, що складається з дев’яти пісень, на відміну від звичайних богослужбових канонів, які не мають другої пісні. До тропарів канону додається псаломський приспів: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя». Устав пропонує на кожний тропар канону робити три поясні поклони, а в деяких храмах поясні поклони замінюють одним земним.

 Спочатку Великий канон містив лише 210 тропарів

Пізніше Церква додала до них ще 40 на честь його укладача й на спомин про Марію Єгипетську. Таким чином, іменуючись Великим за своїм змістом, висотою думки й силою її висловлення, канон святого Андрія називається також Великим і за своїм обсягом, тому що всі інші подібні твори містять у собі близько 30 піснеспівів або трохи більше.

 Преподобний Андрій Критський, зібравши у Великому каноні воєдино події старозавітної й новозавітної історії від падіння праотця Адама до Вознесіння Христового, подає їх у дусі глибокого сердечного каяття, з надзвичайною майстерністю співставляючи кожну з них зі станом грішної душі. Зі священної скарбниці Святого Письма він бере найсильніші приклади для покаяння й морального вдосконалення. У ньому пропонуються християнам різноманітні зразки праведного життя для наслідування та приклади життя нечестивого для їх уникнення, а також спасенні уроки покаяння й молитовного діяння.

Цей канон можна назвати покаянним плачем, що розкриває нам увесь безмір, усю безодню гріха й перевертає душу каяттям і надією. Перед поглядом грішника проходять постаті, діяння і події світу старозавітного й новозавітного, в яких з особливою силою відобразилися значення й сила гріха, а також гідність святого життя; його увазі пропонується вся Священна історія на прикладах благочестя й нечестя її персонажів, їхнього навернення до Бога та нерозкаяності у гріху. Крім прикладів із Священної історії творець канону вказує на живий приклад великого падіння й повстання в особі подвижниці Марії Єгипетської, яка досягла високого ступеня святості.

 Свята Церква пропонує нам саме ці піснеспіви в перші дні Великого посту

Прочитать остальную часть записи »

Різдвяний піст: про головні правила та світські свята

28 листопада розпочинається Різдвяний піст, який триватиме до 6 січня – Різдва Христового. Про історію встановлення одного з чотирьох багатоденних постів календарного року, його сенс і  правила, а також про те, як у цей період бути з нецерковними святами, читайте у матеріалі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Історія «Малої» Чотиридесятниці

Встановлення Різдвяного посту, так само як й інших багатоденних постів, має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медіоланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення. Прочитать остальную часть записи »