свт. Інокентій Херсонський

«Прийдіть нині кращою змінимося зміною, себе на ранок добре приготуємо на гору піднятися Божу святу…» (стихира передсвята Преображення Господнього).

Але таке сходження і таке бачення, за самою суттю своєю, вимагають духу чистого і піднесеного, думки легкої і ширяючої, серця, вільного від земних уз. Чий дух пригнічений плоттю, хто в полоні пристрастей, затьмарений хтивістю, вкритий прахом суєт, той часто не бачить і того, що перебуває перед очима тілесними, забуває все навколишнє, навіть самого себе. Чи такій людині підноситися духом на Фаворі? Чи такій бачити Мойсея та Іллю? Чи чути голос Отця, який свідчить про Сина?

Фавор місце святе, святіше купини Мойсеєвої і Синаю; щоб зійти на нього, треба роззути чоботи від ніг (див. Вих. 3:5), залишити біля підошви його все, не кажу гріховне, навіть земне; тут місце одній вірі Петра, одній любові Іоанна, одній надії і терпінню Іакова. Де шукати таких чеснот? Церква знає це, відає нечистоту і тяжкість нашу, бачить крайню нездатність багатьох перенестися чистою думкою на Фавор і бути в дусі самими свідками Божественної слави Господа, що тут преображається, тому й радить з такою ретельністю всім «підготувати себе добре на ранок» до цього подвигу і «змінитися кращою зміною».

Розпочинається Успенський піст 14 серпня зі свята Походження (винесення) чесних древ Животворящого Хреста Господнього. 

Успенський піст — це підготовка православних християн до двох двунадесятих свят: Преображення Господнього та Успіння Божої Матері. Так звані двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Пресвятої Богородиці та діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері).

ДАТИ УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ

Успенський піст починається рівно через місяць після Петрового посту. Успенський піст — найкоротший багатоденний піст у церковному календарі. Він триває всього два тижні, причому починається і закінчується завжди однаково. Дати Успенського посту: з 14 по 27 серпня.

1 серпня за ст.ст., коли відзначається свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, свята Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці та пам’ять семи мучеників Маккавеїв, у Православній Церкві починається Успенський піст.

У грецькому часослові 1838 року так пояснюється походження першого свята: «Унаслідок хвороб, які вельми часто бували в серпні, з давніх-давен утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги й вулиці для освячення місць і для відвернення хвороб. Напередодні (31 липня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви (на честь Святої Софії – Премудрості Божої). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста».

День святих первоверховних апостолів Петра і Павла — свято, яке відзначається 12 липня за новим стилем.

Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру — з різницею в один рік.

Після того як у 324 році за часів імператора Костянтина в обох столицях Римської імперії, Римі та Константинополі, побудували перші храми на честь Петра і Павла, свято стало ще більш урочистим, ніж раніше.

Слов’яни почали вшановувати день Петра і Павла відразу після Хрещення Русі. Як говорить церковне Передання, першу ікону святих апостолів на руську землю привіз святий рівноапостольний князь Володимир — з Корсуні. Потім цю ікону піднесли в дар Новгородському Софійському собору, в якому до наших днів збереглися фрески XI століття із зображенням апостола Петра.

Перший монастир на честь первоверховних апостолів побудували в Новгороді у 1185 році. Імена апостолів носили багато святих Київської Русі, а зображення Петра і Павла завжди можна побачити в іконостасі православних храмів.

Апостол Петро

Однією з центральних подій церковної історії стало Зішестя Святого Духа на апостолів на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Церква іменує це свято П’ятидесятниця або День Святої Трійці (Трійця).

Передує П’ятидесятниці Троїцька батьківська субота. Молитва за померлих є невід’ємною складовою літургійної традиції Церкви. І в суботу перед Днем Святої Трійці Церква сугубо молиться за всіх від віку спочилих православних християн.

Наступного дня після святкування Трійці, у понеділок, Свята Церква відзначає День Святого Духа. У День Зішестя Святого Духа завершується Домобудівництво нашого спасіння, і символічно, що в цьому торжестві беруть участь і ті, хто вже відійшов у інший світ, але завжди сповідував віру у Святу Трійцю і «…в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву».

 Святитель Василій Великий говорить про це так: «Господь найбільше в цей день благоволить приймати молитви за померлих і навіть за тих, хто перебуває в пеклі». І всі ми віримо, що благодать Святого Духа стане джерелом блаженства для кожного з нас.

— Тату, а що це за хліб такий сьогодні роздавали в храмі?

— Це артос. Особливий пасхальний хліб. Бачиш, Пасха — це не просто згадка про те, що Христос колись воскрес. Це означає, що Він живий зараз і поруч із нами.

— А до чого тут хліб?

— Христос Сам сказав: «Я є хліб життя». Як хліб дає силу тілу, так Христос дає життя душі. От артос і нагадує нам про це — що без Нього ми духовно “голодні”.

— А чому його не їдять одразу, як звичайний хліб?

— Бо це не просто їжа. Це святиня. Його освячують, носять у храмі на Хресному ході цілий пасхальний тиждень — ніби знак того, що Христос після Воскресіння перебував зі Своїми учнями. А потім роздають нам — як благословення.

— І що з ним робити вдома?

— Зберігати з повагою. І коли важко — наприклад, хворієш чи тривожно на душі — взяти маленький шматочок, помолитися і з’їсти. Не як “ліки від усього”, а як знак: «Господи, Ти зі мною».

— Тобто це як підтримка?

— Саме так. Як нагадування: ти не сам. Христос воскрес — і значить, навіть у найтемніші моменти є світло.

Великий Понеділок

У Великий Понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Іосифа Прекрасного, із заздрощів проданого братами до Єгипту, який прообразував страждання Спасителя. Також у цей день згадується висушення Господом вкритої рясно листям, але безплідної смоковниці, що слугує образом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

«Брати Іосифа, побачивши, що батько їхній любить його більше за всіх інших синів, зненавиділи його: при кожному слові з ним, при кожному погляді на нього закипало в них моторошне смуття. А він не розумів недуги, що охопила їх: чиста душа його бачила всіх чистими, щиросердними. З довірливістю відкривав він перед ними серце. Це незлобиве серце вже обрано Богом у посудину таємничих одкровень. Благодать Святого Духа, у відповідності до юнацьких літ Іосифа, почала являти свою присутність і дію в знаменних сновидіннях. Жваво малювалися таємничою рукою дивні сновидіння в незайманій уяві. Іосифу було сімнадцять років, коли наснився йому перший пророчий сон. З відвертістю, що не підозрює жодного зла, він переказує його братам: видно, сон залишив у душі юнака надзвичайне враження, яке потребувало пояснення. Він хотів викликати, почути це пояснення з вуст старших братів».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) «Іосиф, священна повість, запозичена з книги Буття»                                                       

Великий Вівторок

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

Від нашого храму були передані продуктові набори для сімей з дітьми-інвалідами Оболонського району, зібрані від прихожан.