П’ятий тиждень Великого посту присвячений пам’яті преподобної Марії Єгипетської. Вона народилася в V столітті в Єгипті. У 12 років дівчинка втекла з дому і вирушила в Олександрію – найбільше місто імперії після Риму. Сімнадцять років вона провела в безперервних блудних мандрах. Блуд не був для неї способом заробітку, тому що тільки в ньому дівчина знаходила єдиний і головний сенс свого існування. Зі своїх знайомців Марія не брала ні грошей, ні подарунків, розсудивши, що в такий спосіб вона приверне до себе більше чоловіків.

Одного разу вона потрапила на корабель, що перевозив до Єрусалима паломників. Але зовсім не для поклоніння християнським святиням вирушила Марія в це плавання. Її метою були молоді моряки, з якими вона всю подорож провела у звичних забавах. Прибувши до Єрусалима, Марія і тут продовжувала розпусничати, за своїм звичаєм.

Але одного разу, під час великого свята, вона з цікавості вирішила зайти в Єрусалимський храм. І з жахом виявила, що не може цього зробити. Кілька разів вона намагалася разом із натовпом паломників потрапити всередину храму. І щоразу, щойно її нога торкалася порога, натовп відкидав Марію до стіни, а всі інші безперешкодно проходили всередину.

Звісно, можна було б вважати все це випадковим збігом. Але Марія побачила тут цілком певний сенс. Вона раптом зрозуміла, що безпутне життя відлучило її від Бога, а тілесні втіхи затулили Небо в її душі. Марії стало страшно, і вона заплакала.

У притворі храму висіла ікона Богородиці. Марія ніколи раніше не молилася, але тепер, перед іконою, вона звернулася до Божої Матері та присягнулася змінити своє життя. Після цієї молитви вона знову спробувала переступити поріг храму і тепер благополучно пройшла всередину разом з усіма. Вклонившись християнським святиням, Марія вирушила до річки Йордан. Там, на березі, в невеликій церкві Іоанна Хрестителя вона причастилася Тіла і Крові Христових. А наступного дня переправилася через річку і пішла в пустелю для того, щоб уже ніколи не повертатися до людей.

Але навіть там, далеко від звичних спокус великого міста, Марія не знайшла собі спокою. Вино, розгульне життя – усього цього в пустелі, звісно ж, не було. Але куди можна було втекти від власного серця, яке пам’ятало всі гріховні задоволення колишніх років і ніяк не хотіло від них відмовлятися? Блудні бажання терзали Марію і тут. Боротися з цією бідою було неймовірно важко. І щоразу, коли в Марії вже не залишалося сил противитися пристрасті, її рятувала пам’ять про клятву перед іконою. Вона розуміла, що Матір Божа бачить усі її вчинки і навіть думки, зверталася в молитві до Богородиці і просила допомоги у виконанні своєї обіцянки. Спала Марія на голій землі. Харчувалася мізерною рослинністю пустелі. Але повністю позбутися блудної пристрасті вона змогла лише через сімнадцять років такої напруженої боротьби.

Після цього вона провела в пустелі ще два десятиліття. Незадовго до своєї смерті Марія вперше за всі ці роки зустріла серед пісків людину. Це був мандрівний чернець Зосима, якому вона і розповіла історію свого життя. До цього часу Марія Єгипетська досягла дивовижних висот святості. Зосима бачив, як вона переходила річку по воді, а під час молитви відривалася від землі й молилася, стоячи на повітрі.

Ім’я Марія в єврейській мові означає – господиня, господарка. Усім своїм життям Марія Єгипетська засвідчила, що людина справді є господарем своєї долі. От тільки розпорядитися нею можна дуже і дуже по-різному. Але все ж можливість із Божою допомогою змінити себе на краще залишається в кожного навіть на найстрашніших і найбезпросвітніших життєвих дорогах.

lavra.ua