Благовіщення – це день благої вістки про те, що знайшлася в усьому світі людському Діва, Котра так вірить Богу, так глибоко здатна до послуху і до довіри, що від Неї може народитися Син Божий. Втілення Сина Божого, з одного боку, справа Божої любові – хресної, лагідної, спасительної – і Божої сили; але разом із цим втілення Сина Божого є справою людської свободи. Св. Григорій Палама каже, що Втілення було б так само неможливим без вільної людської згоди Божої Матері, як воно було б неможливим без творчої волі Божої. І в цей день Благовіщення ми в Божій Матері споглядаємо Діву, Котра всім серцем, усім розумом, усією душею, всією Своєю міцністю зуміла довіритися Богу до кінця. А блага вістка була воістину страшна: явлення Ангела, це привітання: «Благословенна Ти між жонами, і благословен Плід утроби Твоєї», не могли не викликати не тільки здивування, не тільки трепету, а й страху в душі Діви, що не знала чоловіка, – як це могло бути?..

У Божій Матері ми знаходимо дивовижну здатність довіритися Богу до кінця; але здатність ця не природна: таку віру можна в собі викувати подвигом чистоти серця, подвигом любові до Бога. Подвигом, бо отці кажуть: Пролий кров, і приймеш Дух… Один із західних письменників каже, що Втілення стало можливим, коли знайшлася Діва ізраїльська, Котра всією думкою, усім серцем, усім життям Своїм змогла промовити Ім’я Боже так, що Воно стало плоттю в Ній. Ось благовістя, яке ми зараз чули в Євангелії: рід людський породив, приніс Богу в дар Діву, Яка була здатна у Своїй царственій людській волі стати Матір’ю Сина Божого, що вільно віддав Себе для спасіння світу.

Комментарии запрещены.