1913. Доброго дня. Я не знаю як вийти з такої ситуації,в храм ходжу,люблю богослужіння,але після лікарні десять років не була на сповіді і причасті,адже сповідь і покаяння це різні речі,не знаю як почати справжнє духовне життя. Бажання прийти до сповіді швидко зникає,на жаль це і є проблема,чомусь хочеться такого священика знайти якому не буде байдуже моє спасіння,бо була ситуація коли мені важлива була підтримка того священика приходського,але він не підтримав,навіть дочка тоді 8 літня запитала,а чому батюшка промовчав,не заступився за нас перед людьми, адже ж ми ходили в храм,сповідались,хіба не треба захищати своїх перш за все,тож у мене фактично недовіра ,бо побачила байдужість в церкві,коли мені було важко . Мабуть тільки час допоможе мені і Бог знайде мене,як ту заблудшу овечку,може і саме через священика який захоче мені допомогти спасатися,сама не маю духовних сил,єдине рятує це літургії,благодать Божа дає сили жити. Спаси вас Господи.
30.03.2024 | Автор: admin
Добрий день. Шкода, що певний життєвий випадок став перешкодою для подальшого духовного життя. Храм -це духовна лікарня, а священик — духовний лікар, який маючи благодать священства, може приймати сповідь, звершувати богослужіння. Коли людині потрібна операція, вона піде на неї, якщо лікар виявиться і не дуже приємною людиною, але буде гарним хірургом. Так же і в вашому випадку, потрібно залишити старі образи, наважитись на сповідь, причастя, тоді благодать Божа допоможе Вам, через будь-якого священика, до якого Ви підійдете.
Рубрика:
