Архив рубрики «Статті»

Пасхальний час має чимало богослужбових особливостей та святкувань, пов’язаних із перемогою Христа над смертю. І одне з найважливіших таких святкувань відбувається у вівторок другого тижня після Пасхи.

Вітаючись цими днями словами «Христос воскрес!», ми, з одного боку, стверджуємо, що Господь переміг смерть, а з іншого – ділимося одне з одним цією радістю. У вівторок другого тижня після Пасхи ми намагаємося розділити Великодню радість з нашими рідними та близькими, які вже залишили земне життя.

Назва цього особливого дня – Радониця.

***

Світлої Великодньої ночі ми чули в церквах натхненне пасхальне слово святого Іоанна Златоуста:

«НЕХАЙ НІХТО НЕ БОЇТЬСЯ СМЕРТІ, ТОМУ ЩО ВІД НЕЇ ЗВІЛЬНИЛА НАС СМЕРТЬ СПАСИТЕЛЯ! СХОПЛЕНИЙ НЕЮ, ВІН ПОДОЛАВ ЇЇ… СМЕРТЬ! ДЕ ТВОЄ ЖАЛО? ПЕКЛО! ДЕ ТВОЯ ПЕРЕМОГА? ВОСКРЕС ХРИСТОС, І РАДІЮТЬ АНГЕЛИ! ВОСКРЕС ХРИСТОС, І НЕМАЄ ЖОДНОГО МЕРТВОГО У ГРОБІ! ХРИСТОС, ЩО ВОСКРЕС ІЗ МЕРТВИХ, СТАВ ПОЧАТКОМ ПОМЕРЛИХ. ЙОМУ СЛАВА Й ДЕРЖАВА ВО ВІКИ ВІКІВ. АМІНЬ.»

Прочитать остальную часть записи »

Великий Понеділок

У Великий Понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Іосифа Прекрасного, із заздрощів проданого братами до Єгипту, який прообразував страждання Спасителя. Також у цей день згадується висушення Господом вкритої рясно листям, але безплідної смоковниці, що слугує образом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

«Брати Іосифа, побачивши, що батько їхній любить його більше за всіх інших синів, зненавиділи його: при кожному слові з ним, при кожному погляді на нього закипало в них моторошне смуття. А він не розумів недуги, що охопила їх: чиста душа його бачила всіх чистими, щиросердними. З довірливістю відкривав він перед ними серце. Це незлобиве серце вже обрано Богом у посудину таємничих одкровень. Благодать Святого Духа, у відповідності до юнацьких літ Іосифа, почала являти свою присутність і дію в знаменних сновидіннях. Жваво малювалися таємничою рукою дивні сновидіння в незайманій уяві. Іосифу було сімнадцять років, коли наснився йому перший пророчий сон. З відвертістю, що не підозрює жодного зла, він переказує його братам: видно, сон залишив у душі юнака надзвичайне враження, яке потребувало пояснення. Він хотів викликати, почути це пояснення з вуст старших братів».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) «Іосиф, священна повість, запозичена з книги Буття»                                                       

Великий Вівторок

Страсна седмиця – найсуворіша, поряд з першою седмицею Великого посту. У ці дні Церква згадує останні дні земного життя Ісуса Христа.

У понеділок, 14 квітня 2025 року, православні віруючі вступили в Страсну седмицю – останній тиждень перед Пасхою, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, Його страждання, розп’яття, хресну смерть і поховання.

Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен з них в храмах здійснюються особливі служби.

Перший день седмиці – Великий Понеділок, так само як і Великий Вівторок, – це спогад про останні проповіді Господа перед народом в Єрусалимі. У євангельському читанні Великого Понеділка згадується старозавітний пророк Іосиф, якого Господь наділив даром провидіння, що викликало обурення і заздрість його братів. Змовившись, вони продали його в рабство до Єгипту, де у визначений час він врятував народ від страшних напастей. Іосиф є свого роду прообразом Спасителя Ісуса Христа, якого зрадили і прирекли на страждання, але, зійшовши на Хрест, Він подарував нам життя вічне. Також в цей день читається Євангеліє про Друге Пришестя Христове і згадується кілька притч – про злих виноградярів і про безплідну смоковницю, в яких укладено символ народу Ізраїлю, що відкинули і засудили Сина Божого на смерть.

У Велику Середу Церква згадуватиме зраду Спасителя одним з Його учнів – Іудою Іскаріотом.

У Великий, або Чистий четвер буде згадуватися Таємна Вечеря – збори Господа з учнями, на яких Він встановив Таїнство Євхаристії.

Велика П’ятниця – найскорботніший день – спогад про страждання Христа і Його смерть на хресті. В цей день на середину храмів для поклоніння віруючих виносяться Плащаниці. До пасхальної заутрені (опівночі на неділю) Плащаниці будуть перебувати в храмах, потім їх занесуть у вівтарі і покладуть на престоли, де вони будуть перебувати до свята віддання Пасхи.

У Велику Суботу віруючі будуть згадувати про перебування тіла Спасителя у гробі і про те, що душею Він зійшов у пекло, щоб проповідувати там і вивести звідти в Царство Небесне старозавітних праведників.

У неділю, 20 квітня 2025 року, Православна Церква відзначить Пасху, Світле Христове Воскресіння.

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»

Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».

Одразу ж послухав старець і покинув монастир, у якому чернечив змалку, та прийшов на Йордан, у той монастир, де Бог повелів йому бути.

Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.

Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.

У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.

Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.

Хрещення Господнє, або Богоявлення, православні християни святкують 19 січня. Цього дня Церква згадує євангельську подію — як пророк Іоанн Предтеча хрестив Господа Іісуса Христа в річці Іордан.

Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа також називають Богоявленням. Цього дня християни всього світу згадують події, описані усіма чотирма євангелістами, — хрещення Господа Іісуса Христа в річці Йордан. Хрестив Спасителя пророк Іоанн Предтеча, якого також називають Хреститель.

Друга назва, Богоявлення, дано святу в пам’ять про диво, яке сталося під час хрещення. На Христа з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Євангеліст Лука пише про це: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).

21 листопада православні християни святкують Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних.

Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних – неперехідне свято, яке в Православній Церкві відзначають 21 листопада за новим стилем (8 листопада – за старим).

Звершується воно у листопаді – дев’ятому місяці від березня (раніше з березня починався рік). Справа в тому, що, згідно з християнським богослов’я, існує дев’ять ангельських чинів. А восьмий день місяця (за старим стилем) – вказування на майбутній Собор всіх сил небесних, який відбудеться у день Страшного Суду. Святі отці називали Страшний Суд «днем восьмим».

Ангельські чини

lavra.ua

«Діва днесь стоїть у Церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу: ангели з архієреями вклоняються, апостоли ж із пророками радіють: нас бо заради молить Богородиця Предвічного Бога» — це чудесне явлення Матері Божої відбулося в середині Х століття в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалася риза Богоматері, Її головний покрив (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V столітті. У недільний день, 1 жовтня, під час всенічного бдіння, коли храм був переповнений молільниками, святий Андрій, Христа ради юродивий (пам’ять 2 жовтня), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, як Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, йде в повітрі, оточена Ангелами та сонмом святих. Святий Хреститель Господній Іоанн і святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Приклонивши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і тривалий час перебувала в молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, після закінчення якої Вона зняла зі Своєї голови покривало і розпростерла його над людьми, які молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії — повна назва свята, що Православна Церква відзначає 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем). Це одне з двунадесятих православних свят.

Двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — Богородичне свято.

Подія, яку ми святкуємо в цей день, не описана в Новому Завіті. Відомості про нього дійшли до нас з Церковного Передання, одного з джерел нашого віровчення, разом зі Священним Писанням.

Про Різдво Діви Марії розповідає Протоєвангеліє Іакова, яке було написано у II столітті. А відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).

Коли святкується Різдво Богородиці