свт. Інокентій Херсонський

«Прийдіть нині кращою змінимося зміною, себе на ранок добре приготуємо на гору піднятися Божу святу…» (стихира передсвята Преображення Господнього).

Але таке сходження і таке бачення, за самою суттю своєю, вимагають духу чистого і піднесеного, думки легкої і ширяючої, серця, вільного від земних уз. Чий дух пригнічений плоттю, хто в полоні пристрастей, затьмарений хтивістю, вкритий прахом суєт, той часто не бачить і того, що перебуває перед очима тілесними, забуває все навколишнє, навіть самого себе. Чи такій людині підноситися духом на Фаворі? Чи такій бачити Мойсея та Іллю? Чи чути голос Отця, який свідчить про Сина?

Фавор місце святе, святіше купини Мойсеєвої і Синаю; щоб зійти на нього, треба роззути чоботи від ніг (див. Вих. 3:5), залишити біля підошви його все, не кажу гріховне, навіть земне; тут місце одній вірі Петра, одній любові Іоанна, одній надії і терпінню Іакова. Де шукати таких чеснот? Церква знає це, відає нечистоту і тяжкість нашу, бачить крайню нездатність багатьох перенестися чистою думкою на Фавор і бути в дусі самими свідками Божественної слави Господа, що тут преображається, тому й радить з такою ретельністю всім «підготувати себе добре на ранок» до цього подвигу і «змінитися кращою зміною».

Зміна ця має полягати не в зміні одягу та прикрас, не в обмиваннях і прикрашанні, не в одному відкладенні праць і занять, тому що після такої зміни дух і серце можуть залишатися з усією колишньою гидкістю, а в зміні почуттів, щоб серце, скільки можна, звільнити від прив’язаності до видимих, тлінних благ, і звернути на відчуття радості духовної та блаженства небесного, яке з’являється в особі Спасителя; у зміні думок, щоб розум, який займався поняттям речей дольних, судженням про справи життєві, звернувся до споглядання таємниць віри і надії, що відкриваються на Фаворі; у зміні волі, щоб вона, полишивши всі нечисті та богопротивні правила, звернулася до волі Божої, наважилась, слухаючи глас згори: «Його слухайте» (Мф. 17:5). 

****

Духовне преображення – головний предмет життя

Який же плід принесемо ми нині, браття, Господу від вертограду душ і сердець наших? Плід цей є наше духовне преображення. Не думайте, щоб я вживав цей вираз по одному пристосуванню до теперішнього дня: ні, того вимагає сама справа. Розкрийте книги Святого Письма – і ви побачите, що занепад роду людського полягав не в чомусь іншому, як у тому, що він через гріх позбувся образу Божого, який його за часів невинності прикрашав і був джерелом усіх інших досконалостей; побачите також, що спасіння наше, що звершується силою заслуг Христових і благодаттю Святого Духа, полягає в тому самому не в чомусь іншому, як у відновленні в нас первісного образу Божого, тобто, кажучи іншими словами, в нашому перетворенні з чад гріха, прокляття і гніву на чада святині, любові і благословення. Таке преображення є головним предметом віри, нашої діяльності, нашого життя; і воно саме по тому самому повинно бути першим і останнім від нас плодом Небесному Вертоградарю, що стяжав нас Кров’ю Своєю.

Дивлячись бо нині з благоговінням на Лице Господнє, що сяє на Фаворі ніби сонце, подумаємо, браття, що подібна слава чекає і на нас: адже праведники, сказано, будуть сяяти ніби сонце в Царстві Отця Небесного; і, поміркувавши про це, звернімо увагу на своє серце та своє життя, щоб бачити, чи є в них хоча б зачатки тієї чистоти та тієї досконалості, що необхідні для цього славного Преображення. Ті, котрі знайдуть у собі якусь запоруку цього майбутнього блаженства, нехай поспішать принести її як дар Господу і Спасителеві своєму, як плід не стільки власних зусиль, скільки Його всемогутньої благодаті. А ті, котрі, проникаючи до лиця буття свого, знайдуть образ душі своєї темним і неблаголіпним, нехай не забаряться просвітитися світлом від Лиця Господа, що преобразився.

Святитель Інокентій Херсонський (+1857)

Комментарии запрещены.