Facebook
Последние фото
7000_100 7000_99 7000_97 7000_95
Архивы

Архив рубрики «Статьи»

Великое водоосвящение совершается дважды в году – в самый день Богоявления, а также накануне, в навечериеБогоявления (Крещенский сочельник).

Великое водоосвящение совершается дважды в году – в самый день Богоявления, а также накануне, в навечерие Богоявления (Крещенский сочельник). В сочельник и в самый день праздника Богоявления (Крещения Господня) при освящении воды совершается один и тот же чин. В сочельник 18-го января воду освящают в храме, а в сам праздник 19-го – на источнике (озере, реке, море).

Крещенская вода – это святыня, которая должна быть в доме у каждого православного христианина. Святую крещенскую воду принято употреблять натощак вместе с просфорой после утреннегомолитвенного правила с особым благоговением как святыню.
См. молитва на принятие просфоры и святой воды.100_24

«Освященная вода, – как писал святитель Димитрий Херсонский, – имеет силы к освящению душ и телес всех, пользующихся ею». Она, приемлемая с верой и молитвой, врачует наши телесные болезни. Преподобный Серафим Саровскийпосле исповеди паломников всегда давал им вкушать из чаши святой богоявленской воды.

Прочитать остальную часть записи »

Обрізання Господнє: історія і християнські смисли

14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього. Християни надають йому особливе значення і бачать у цьому святі відразу кілька важливих для себе сенсів.

У рамках спільного проекту Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал, підготовлений редакцією журналу «Фома в Україні».

Для початку звернемося до старозавітного розуміння самого обрізання як релігійного обряду. За встановленим Богом Законом кожен єврейський хлопчик мав бути обрізаний на восьмий день після свого народження в знак Завіту Бога з праведним Авраамом і його нащадками (Бут. 17, 10-14; Лев. 12, 3).

Цей обряд включав людину в громаду Ізраїлю. Тому пройти його повинен був і Спаситель, адже по плоті Він був зі Своїм народом, походив по материнській лінії з роду царя Давида. При обрізанні, як було заведено в той час у народу Ізраїлю, Йому дали ім’я — Іісус. Про це нам повідомляє Євангеліє від Луки (Лк. 2, 21).

Однак, крім старозавітного значення, у святі Обрізання приховано чимало важливих християнських символів. Апостол Павло у своєму Посланні до Колосян проводить паралель між обрізанням і християнським Таїнством Хрещення, відзначаючи, що старозавітний обряд не відкинутий, а лише поступився місцем новозавітному Таїнству. По слову апостола, плотське обрізання для іудеїв замінюється у християн обрізанням духовним: «обрізані обрізанням нерукотворним, зняттям гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим» (Кол. 2, 11).

Свято Обрізання відіграло важливу історичну роль у кінці першого століття нашої ери, коли серед християн виникла одна з перших єресей — докетизм. Її назва походить від грецького «докео», що означає «здаватися», послідовники докетизму вважали Христа не реальною людиною, а примарою або духом, втілення Якого не відбулося насправді. Євангельське свідчення про те, що Він пройшов обрізання у спорах того часу стало важливим свідченням того, що плоть Христа була відчутною, а значить і Сам Він був істинно втіленим.

І, мабуть, ще один важливий момент. Обрізання за своєю формою – це певне обмеження, видалення. Беручи плотське обрізання за Законом, Христос тим самим показав людям необхідність духовного обрізання (тобто видалення, обмеження) від себе своїх гріховних пристрастей – егоїзму, гордині, самості та інших похідних від них.

Що стосується історії включення свята Обрізання Господнього в церковний календар, то вважається, що це відбулося в IV столітті. Канон свята був написаний преподобним Стефаном Савваітом. Ця подія в результаті й увійшла в Церкву у вигляді великого свята.

Ілюстрація — фрагмент мініатюри Мінологія Василія II. Константинополь. 985 р. Ватиканська бібліотека. Рим

«Слово Предстоятеля»: Гріхи предків ми повинні загладжувати своїм життям (відео)

 В ефірі телеканалу «Інтер» вийшов одинадцятий випуск щотижневої програми «Слово Предстоятеля», в якій Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звертається з духовною настановою до глядачів. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ із посиланням на телеканал «Інтер».

Предстоятель розповів про родословну Христа, від кого Він прийняв плоть і кров людську, та зокрема історію чотирьох жінок, про яких згадується в цих главах Євангелія: Фамарі, Рахаву, Руфі та Урію (Мф. 1: 1-16).

Провівши духовний аналіз цих жінок, Блаженніший владика підкреслив: «Ми бачимо, що всі ці жінки — негативні персони. Святий Дух навчив апостолів вписати в родословну Христа цих жінок із негативним іміджем, із негативним образом. І це говорить про те, що Христос на землю прийшов не тільки, щоб праведників спасти, а щоб спасти всіх людей, щоб грішників зробити праведними людьми, і щоб вони були гідні і здатні вмістити в собі благодать Божу і жити у вічному Царстві Христовому, яке Господь приніс сюди, на землю, яке продовжується у Вічності, коли людина переходить у потойбічний світ».

Насамкінець Блаженніший Митрополит Онуфрій побажав усім Божого благословення.

«Нехай Господь всім нам дає сили, щоб гріхи всіх своїх предків ми своїм життям загладжували і щоб прославляли їх ім’я добрим своїм іменем. Нехай Господь благословить всіх нас!», — сказав Архіпастир.

http://news.church.ua

Новый год в православной семье

Приближается Новый год, в связи с чем в некоторых верующих семьях опять будет поднят вопрос о его праздновании: надо ли? Можно ли? Не грех ли?
В конце 80-х — начале 90-х, когда начали открываться храмы и масса людей, утоляя духовный голод, обратилась к вере, то некоторые из неофитствующих объявили войну Новому году. Бесовский праздник, власти придумали, в разгар поста да за столом сидеть… Негативное отношение подогревали всяческие брошюрки с перечнем грехов современного человека, авторы которых отмечающих Новый год были готовы предать анафеме, да и многие батюшки отрицательно отзывались об этом празднике.
Сейчас, 25 лет спустя, страсти по Новому году утихли, горячие головы поостыли, и теперь уже можно обсудить этот вопрос без эмоций и лозунгов. Итак, можно ли, надо ли отмечать Новый год?
Скоро перевернется последняя страничка календаря, и мы скажем: «Ну вот, еще один год прошел». Этот праздник — отличная возможность вспомнить все, что было в ушедшем году, и поблагодарить Господа за все, что Он послал нам, за хорошее и, может, не очень хорошее, за скорби и радости, за встречи и расставания, за бесценный опыт, который мы получили. В некоторых семьях есть традиция: накануне Нового года или в первый его день всей семьей идут в церковь и заказывают благодарственный молебен.
Праздник Нового года не противоречит празднику Рождества Христова, и, несмотря на то, что Новый год приходится на постное время, его все равно можно скромно, по-постному отметить, ведь для хорошей хозяйки не проблема приготовить вкусные постные блюда. Прочитать остальную часть записи »

Митрополит Нектарий: «Святитель Спиридон Тримифунтский — наш любимый святой»

Посетив во время съемок фильма о святителе Спиридоне остров Керкиру в Греции, где покоятся мощи святого, телевизионная группа украинского духовно-просветительского телеканала «Глас» побывала в гостях у митрополита Керкирского, Пакского и Диапонтийских островов Нектария(фильм о св. Спиридоне, снятый телекомпанией «Глас», можно посмотреть здесь).

 


Митрополит Керкирский, Пакский и Диапонтийских островов Нектарий

Увеличить


«Приветствую вас на Керкире — острове святого 
Спиридона, который известен не только своей природной красотой, растительностью, пляжами, древними достопримечательностями, но и тем, что здесь находятся мощи святителя Спиридона, епископа Тримифунтского из Кипра.

Рассказ митрополита Нектария.
История обретения святых мощей
Прочитать остальную часть записи »

СВЯТАЯ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦА ВАРВАРА(†306)

Святая великомученица Варвара родилась в г.Илиополе (нынешней Сирии) при императоре Максимине (305-311 гг.) в знатной языческой семье. Отец Варвары Диоскор, рано лишившись своей супруги, был страстно привязан к своей дочери и берег, как зеницу ока, ибо, кроме неё не было у него больше детей. Когда Варвара повзрослела, лицо ее стало настолько прекрасным, что во всей той местности не было девицы, равной ей по красоте. Желая скрыть Варвару от простых и незнатных людей, которые, как он полагал, недостойны любоваться ею, отец построил для дочери специальный замок, откуда она выходила только с его разрешения. Прочитать остальную часть записи »

Святой апостол Андрей Первозванный (†ок.62)

Андрей Первозванный, один из апостолов Иисуса Христа, брат апостола Симона-Петра, по преданию проповедовал Евангелие в Скифии, Малой Азии и Греции и распят в городе Патрасе, на косом (Андреевском) кресте.

Святой апостол Андрей Первозванный был родом из Вифсаиды Галилейской. Жил он впоследствии в Капернауме, на берегу Геннисаретского озера вместе с братом Симоном, занимаясь рыбной ловлей. Прочитать остальную часть записи »

ПОДВИЗАЙТЕСЬ, ПОТОМУ ЧТО МЫ ПОГИБАЕМ. Архимандрит Андрей (Конанос)

Преподобный Паисий СвятогорецПреподобный Паисий Святогорец

Старец Паисий рассказывает, что до оккупации люди не постились. Несмотря на ясное свидетельство Бога в Евангелии о посте, ели всё. При том что Господь не требует от нас отказываться от пищи всё время, а чтобы мы просто не ели определенных продуктов в определенные дни. Мы, однако, сопротивляемся: «Ну и что, что так говорит Евангелие? Будем есть то, что хотим».– Когда у нас было всё, мы не постились, – говорит старец. – Но началась оккупация, и мы были вынуждены поститься. Хотим того или не хотим. Были люди, – вспоминает старец Паисий, – которые ели не просто постные продукты, а мусор. Я своими глазами видел людей, копавшихся в мусоре в надежде найти остатки какой-нибудь пищи. Когда Бог давал нам всё, мы презирали подвиг, но вот наступил час, когда пришлось заниматься аскезой независимо от нашего желания. Тогда мы поняли, что мы не боги и нельзя делать всё, что хотим. Мы не такие важные и всемогущие в нашем мире. И мы смирились. Прочитать остальную часть записи »

Різдвяний піст: про основні правила та світські свята

 

 

Історія «малої» чотиридесятниці

Встановлення Різдвяного посту, так само як й інших багатоденних постів, має корені з давніх часів християнства. Перші згадки про нього ми можемо знайти у творах святого Амвросія Медиодаланського, Філастрія, блаженного Августина, датованих четвертим століттям. У п’ятому столітті про давність Різдвяного посту писав Лев Великий.

Спочатку він тривав всього лиш сім днів (у деяких християн – більше), але в 1166 році Константинопольський патріарх Лука Хрисоверг встановив дотримуватися Різдвяного посту сорок днів. На те була причина: свято Різдва Христового за своїм значенням у справі нашого спасіння не поступається святу Воскресіння Христового, тож шлях підготовки до нього має нести певне символічне значення. Прочитать остальную часть записи »

Поучения о Рождественском посте

rozhd-post-d-0228 ноября у православных начался Рождественский пост, иначе называемый Филиппов пост. Это последний многодневный пост в году, он предшествует празднику Рождества Христова и начинается 28 ноября, за 40 дней до него (почему по аналогии с Великим Постом имеет ещё название «малой четыредесятницы»). В западной традиции Рождественский пост носит имя «Адве́нт» (от лат.adventus — приход, в переводе звучит как «пришествие»), что означает пришествие в мир Господа нашего Иисуса Христа. Сей пост установлен для того, чтобы верующие достойно подготовились к наступлению праздника Рождества Христа Спасителя. Сущность подобной подготовки заключается в том, чтобы через воздержание от пищи умножить борьбу с грехом и таким образом приобщиться к ожиданию светлого праздника Рождества, а после — ощутить Господне Рождество как великое событие пришествия Живого Бога на землю, как личный Праздник.

Содержание и смысл поста как деятельного очищения своей души очень точно выражены в одном церковном песнопении: «Постясь от брашен, душа моя, а от страстей не очищаясь, напрасно радуешься неядению, ибо если нет в тебе стремления к исправлению, то возненавидена будешь от Бога, как лживая, и уподобишься злым демонам, никогда не ядущим». Прочитать остальную часть записи »