Мариино стояние — народное название утрени, совершаемой в четверг пятой седмицы Великого поста (чаще всего в среду вечером), на которой читается Великий канон св. Андрея Критского и житие преподобной Марии Египетской.

В последний раз в этом Великом посту мы читали покаянный канон Андрея Критского, на нашу душу ложились святые слова покаяния: «Помилуй мя, Боже, помилуй мя». Слышали и припевы: «Преподобный отче Андрее, моли Бога о нас! Преподобная мати Мария, моли Бога о нас!» Покаяние — вот то, чем мы можем спастись. Какие бы дела добрые мы ни совершали, хвалясь ими, мы превращаемся в фарисеев, смотрящих только на внешность, а внутри — как гробы, полные всякой мерзости. Ибо делами закона мы не оправдаемся, никто не в состоянии совершить таких дел, которые покрыли бы наши злые дела. Покаяние — вот то, что стоит выше всего. Через покаяние многие достигли спасения. Нашему вниманию Церковь предлагает житие преподобной Марии Египетской. Прочитать остальную часть записи »

29 марта, в 4-ю субботу Великого поста, в нашем храме в честь Рождества Христова была отслужена Божественная литургия и панихида, так как в этот день совершается поминовение усопших. Богослужение возглавил настоятель протоиерей Александр, которому сослужили клирики храма.

Очень знаменательным сегодняшний день является для нашего прихода. 29 марта свой День рождения отмечают наш настоятель отец Александр и отец Алексей.

Духовенство и прихожане от всей души поздравляют наших дорогих батюшек с Днем рождения  и искренне желают доброго здоровья, духовной бодрости и обильных милостей от Господа! Да укрепит Господь Бог Ваши духовные и телесные силы в подвиге пастырского служения на ниве Христовой на многая и благая лета!

Преподобний Симеон носить у церковній традиції ім’я Нового Богослова. Православне передання поставило його в один ряд з Іоанном Богословом — наймістичнішим з чотирьох євангелістів, і з Григорієм Богословом — автором споглядальної поезії. І це не випадково, адже Симеон Новий Богослов — співець містичної єдності з Богом, а містицизм у східному християнстві традиційно розглядався як вершина і вінець всякого богослов’я.

Преподобний Симеон Новий Богослов народився в 949 році в місті Галате, в Малій Азії. Він отримав найкращу освіту в Константинополі і займав високе положення при дворі. Але до іншого були направлені бажання і помисли благочестивого хлопця. Досягнувши 25 років, він віддалився в Студійний монастир, де ніс послух під керівництвом старця Симеона Благоговійного. Одна з порад старця стала для преподобного Симеона керівним правилом всього його життя: слухатися совісті, яка є голосом Божим у душі людини і вселяє лише те, що наближає до Бога.

За благословенням старця, святий Симеон почав творити безперестанну Іісусову молитву в її короткому вигляді: «Господи, помилуй!». Для більшої молитовної зосередженості він постійно шукав усамітнення, навіть на літургії стояв окремо від братії, часто залишався один на ніч у церкві. Плодом його старанності став особливий стан: Дух Святий у вигляді хмари сходив на нього і закривав від його очей все оточуюче. З часом цей особливий стан духовної просвітленості встановився в ньому постійно.

Із Студійного монастиря святий Симеон перейшов у обитель святого Маманта, де невдовзі його обрали ігуменом і він був висвячений у сан пресвітера. Через декілька років, у 1005 році, преподобний Симеон передав ігуменство своєму учню ченцю Арсенію, а сам поселився в самотній келії при монастирі для невідступного перебування з Богом у молитві та богомисленні.

Тут у тиші затвору, зрідка порушуваної тими, хто приходять за духовним повчанням, преподобний Симеон цілком віддався богословській і поетичній творчості. Молитовні гімни, втілені ним у віршованій формі, охоплюють широкий спектр богословських тем, таких, як Свята Євхаристія та інші Таїнства, чернецтво і світ, свідомий містичний досвід прояснення і обожнення, таємниця спасіння, вчення про Пресвяту Трійцю та багато інших. Основний пафос і головна відмінна особливість богословського вчення преподобного Симеона Нового Богослова полягають у затвердженні можливості відчути і сприйняти Бога ще в цьому житті — обожнення, що досягається за допомогою покаяння і причащання Тіла і Крові Христових. «Не говоріть, — пише він, — що неможливо прийняти Божественний Дух, не говоріть, що без Нього можливо врятуватися, не говоріть, що хто-небудь причетний Йому, сам того не знаючи, не говоріть, що Бог невидимий людям, не говоріть, що люди не бачать Божественного світла або що це неможливо в теперішні часи! Це ніколи не буває неможливим, друзі! Але дуже навіть можливо тих, хто цього хоче» (Гімн 27-й).

З особливою силою преподобний Симеон закликав своїх братів слідувати за Христом, Який є «шлях і істина і життя». Але це неможливо без творення в собі смиренного і покірливого серця. Смирення є «головною межею християнина», мірою його близькості до Бога, точно так, як і гордість є мірою віддаленості від Бога. «Нехай хтось візьме все своє майно, — пише Симеон Новий Богослов, — і роздасть бідним, нехай постить, звершує бдіння, спить на голій землі, творить молитви і вдень і вночі, а не вимагати від Бога стяжати собі серце смиренне і покірливе, такий не матиме ніякої користі від трудів своїх» (Слово 31-е).

Все життя преподобного Симеона Нового Богослова явило яскравий приклад смиренного та покірливого серця. Твори його — багатюща скарбниця думок про духовне життя. Крім богословських праць, святий Симеон за життя прославився безліччю чудесних зцілень, що звершувалися по його молитвах, передбаченням майбутнього. 25 березня 1021 року — в день, наперед передбачений ним особливим одкровенням, — преподобний мирно відійшов до Бога. Через тридцять років після кончини преподобного Симеона були обрітені його святі мощі, від яких також відбулося багато чудес.

http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tsey_den_v_istorii/2006/03/24/1268.html

23 марта, в третье воскресение Великого поста, в нашем храме было совершено 2 Божественных Литургии. Позднюю возглавил настоятель храма – прот. Александр. За Литургией настоятель обратился к присутствующим в храме со словом проповеди на тему Креста Христова.

Историческая справка:

Воскресенье третьей недели Великого поста в Православной Церкви носит название Крестопоклонной недели.

В cубботу вечером на всенощном бдении в центр храма торжественно выносится Животворящий Крест Господень — напоминание о приближающейся Страстной Седмице и Пасхе Христовой. После этого священники и прихожане храма совершают перед крестом три поклона. При поклонении Кресту Церковь поет: «Кресту Твоему покланяемся, Владыко, и святое воскресение Твое славим». Крест выносится верующим для того, чтобы напоминанием о страданиях и смерти Господней воодушевить и укрепить постящихся к продолжению подвига поста. Св. Крест остается для поклонения в течение недели до пятницы, когда он перед Литургией вносится обратно в алтарь. Поэтому третье воскресенье и четвертая седмица Великого поста называются «крестопоклонными». Начало традиции поклонения Кресту Господню было положено во времена первых христиан. Прочитать остальную часть записи »

Господь сказал ученикам Своим: Аще кто хощет по мне ити, да отвержется себе, и возмет крест свой, и по Мне грядет [1].

Что значит крест свой? почему этот крест свой, то есть отдельный каждого человека, вместе называется и крестом Христовым.

Крест свой: скорби и страдания земной жизни, которые у каждого человека — свои.

Крест свой: пост, бдение и другие благочестивые подвиги, которыми смиряется плоть и покоряется духу. Эти подвиги должны быть сообразны силам каждого, и у каждого они — свои.

Крест свой: греховные недуги, или страсти, которые у каждого человека — свои! С одними из них мы родимся, другими заражаемся на пути земной жизни.

Крест Христов — учение Христово [2]. Прочитать остальную часть записи »

Истории из редакционной почты портала Православие.Ru

18 марта Церковь празднует обретение мощей великого святого и чудотворца нашего времени святителя Луки (Войно-Ясенецкого), архиепископа Симферопольского и Крымского. В день памяти святителя Луки о его чудесной помощи рассказывают ваши письма, наши дорогие читатели!

Ольга Валерьевна
«Почувствовала, будто ей кто-то стал делать операцию»

Уважаемая редакция, спасибо вам большое и низкий поклон, что в бездне интернет-пространства вы являетесь островком спасения и веры православной. Мы очень почитаем святителя Луку и хотели бы поделиться своей историей.

Наша тетя из Грузии всю жизнь, а ей уже 55 лет, страдала страшными приступами мигрени. Она каждый день выпивала горсть таблеток, чтобы хоть как-то облегчить невыносимую боль.

Мы ей рассказали о святом Луке и показали фильм «Святые 20 века», она плакала и целовала иконку святителя и просила его о помощи. Ночами ему молилась, читала его проповеди и духовные наставления. И примерно через месяц одна наша знакомая из Симферополя привезла масло и иконку от раки святого Луки, тётя стала мазать этим маслом больное место и молиться каждый день, прикладывая к голове иконку.

Однажды, проснувшись утром, она, с огромным волнением и непоколебимой верой в помощь святителя Луки, рассказала следующее. Она, как и несколько дней ранее, помолилась вечером перед сном, намазала больное место маслом, приложила икону, легла спать и… Прочитать остальную часть записи »

27.04.1877 — 11.06.1961

Ходит по Руси странная молва: будто в советское время был хирург-священник. Положит он больного на операционный стол, почитает над ним молитву да йодом поставит крест на том месте, где нужно резать, а уж после того берется за скальпель. И операции получались у него отменные: слепые прозревали, обреченные поднимались на ноги. То ли наука помогала, то ли Бог…

«Сомнительно», — говорят одни. «Так оно и было», — утверждают другие. Одни говорят: «Партком служителя культа ни за что бы в операционной не потерпел». А другие им в ответ: «Бессилен партком, поскольку хирург тот не просто хирург, а профессор, и не так себе священник-батюшка, а настоящий епископ». «Профессор-епископ? Так не бывает», — говорят опытные люди. «Бывает, — отвечают им люди не менее опытные. — Этот профессор-епископ еще и генеральские погоны носил, а в минувшей войне всеми госпиталями Сибири управлял».

На истертых фотографиях советских времен вы увидите облаченного в рясу седовласого старца. На груди — крест и знак архиерейского достоинства — панагия. Сурово и проницательно глядит он поверх стареньких очков. Прочитать остальную часть записи »

Місцеблюститель Київської митрополичої кафедри митрополит Чернівецький і Буковинський Онуфрій звернувся із закликом до всіх українців:

Слухайте аудіозапис>> 

«У ці непрості часи буття нашої Української держави я закликаю всіх вас, дорогі отці, брати і сестри,посилити молитву до Бога! Щоб Господь дав нам добрий розум, щоб ми могли зробити правильні кроки у своєму житті, щоб Господь примирив народ нашої Української землі, щоб ми всі проблеми, які в нас є, вирішили за допомогою – не зброї, не насилля, а за допомогою доброго слова, терпіння і молитви.

Закликаю всіх молитися!

За мир в Україні нехай кожний молиться, як уміє, і вибирає сам, до кого йому звертатися у своїх молитвах. Можна молитися до Пресвятої Богородиці Діви Марії, до своїх небесних покровителів, хто має місцевих святих, звертайтеся зі святою молитвою до них, щоб ми могли знайти вірний шлях, який веде людину до спасіння».

Православие в Україні