Преп. Нестор Літописець
Блаженійший Митрополит ВОЛОДИМИР. Нестор Літописець
Тисяча років минуло з того часу, як наша земля побачила світло християнської віри. Православ’я не тільки дало народові Київської Русі можливість бути з Христом, але багато в чому змінило державу і людей. Першим таким здобутком стала писемність. Монахи-літописці, живучи в монастирях, записували історію нашої Батьківщини, поклавши, таким чином, початок історичній науці в нашій країні.
![]() |
Першим із відомих нам літописців, основоположником вітчизняної історії став преподобний Нестор Літописець. Прийшовши ще юнаком в Печерський монастир, він прийняв тут чернечий постриг і, як свідчить історія, прожив в ньому майже сорок років, несучи послух літописця. Саме завдяки його “Повісті минулих літ” ми знаємо “звідки пішла Руська земля”.
Але не тільки за це вшановує сьогодні наша Свята Церква преподобного Нестора. Не лише літописанням послужив він Русі, але й своїм подвижництвом, своїм богоугодним життям в монастирі.
Від самої юності, почувши слова Христа: “якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мф. 16, 24), він залишив марноту світу і пішов до тихого прихистку — монастиря, заснованого преподобним Антонієм. Тут він проводив справді рівноангельське життя, у всьому наслідуючи великих світильників землі Руської — преподобних Антонія і Феодосія. Літописання, яке він ніс як послух, не завадило йому досягти головної мети життя — спасіння. Чистота душевна і тілесна, глибоке смирення і любов до всіх людей, беззаперечний послух і непрестанна молитва — з усього цього бачимо, що він був ченцем, послідовником Христа “…не словом, чи язиком, а ділом і правдою” (1 Ін. 3, 18). Ці подвиги преподобного й послужили для нього шляхом до Небесного Царства.
І саме до таких чеснот закликає нас Господь в Священному Писанні: “…будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Мф. 5, 48). А для того, щоб ми усвідомили, яким шляхом ми повинні йти до досконалості, Він дає нам приклад — людей, які не вагаючись, не сумніваючись йшли за Христом, смиренно і покірно виконуючи Його заповіді. А ми, дивлячись на їхнє святе життя, повинні винести для себе важливий урок — наше спасіння неможливе без послуху волі Божій і смирення.
Послух потрібен нам для того, щоб не за власним бажанням, не за власними пристрастями і уподобаннями йти до спасіння, а йти цим нелегким шляхом, покладаючись на Бога. Бо Христос говорить: “без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15, 5). Йти до Христа, не прислуховуючись до святих, що вже пройшли цим шляхом — те ж саме, що йти через пустелю без провідника, який знає в ній всі шляхи.
Разом із тим, послух не може бути без смирення. Преподобний Єфрем Сирін говорить, що тільки труд, який робиться зі смиренням, угодний Богу. Апостол Яків говорить в своєму Посланні: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” (Як. 4, 6). Дійсно, смирення, усвідомлення свого недостоїнства, своєї недосконалості є тим шляхом, який веде до Царства Небесного. Погляньмо, яке смирення мали святі, шановані Православною Церквою, до яких висот досконалості вони піднімалися завдяки йому. Чи не про це сказано в Писанні: “нехай зречеться себе”?
Тож вшановуючи пам’ять преподобного Нестора Літописця, будемо так, як і він, намагатися слідувати за Христом в смиренні і покорі, щоб і нам бути причисленими до тих, хто вірно йшов за Богом, виконуючи Його заповіді, бо “блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його” (Лк. 11, 28). Амінь.
ПАМЯТЬ СВЯТЫХ ОТЦЕВ VII ВСЕЛЕНСКОГО СОБОРА
Седьмой Вселенский Собор. Икона XVII век. Новодевичий монастырь
К V веку в церковную жизнь вошло повсеместное почитание икон. Однако в Церкви некоторые священнослужители, сталкиваясь с заблуждениями в народной жизни, когда почитание священных изображений принимало искаженные формы (многие верующие действительно поклонялись иконам как таковым, а не изображениям на них), прямо называли иконопочитание идолослужением. Такое отношение к иконам разделял и византийский император Лев Исаврянин (ок.680—741). При его правлении Византийская империя вступила в период иконоборчества.
Иконоборцы считали священные изображения идолами, а культ почитания икон — идолопоклонством, ссылаясь на ветхозаветные заповеди («не сотвори себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху… не поклоняйся им и не служи им» (Исх. 20:4-5)).
Историческая ситуация
НОВОСТИ ПРИХОДА: Паломничество в Кипячее
10 октября от нашего храма было организовано паломничество в Кипячее. Собравшись с самого утра возле храма, взяв собранные прихожанами «подарки» (продукты, одежду) все двинулись к автобусу. Молебен для путешествующих, утренние молитвы, краткий рассказ о предстоящем посещении святынь и вот мы уже перед воротами монастыря. Началось наше паломничество с литургии. Монашеское пение создавало особую атмосферу, призывая всех к молитве и вниманию. По окончании литургии матушка из монастыря рассказала историю обители, и вот долгожданное для многих первое окунание в святой источник, из которого каждый выходил бодрым и радостным. Подкрепившись монашеской трапезой, выдвигаемся дальше, впереди ещё два скита с источниками, где вновь некоторые смогли окунуться, кто-то умылся и вот наше паломничество подходит к завершению. Но, перед выездом совместными силами мы организовали общую трапезу, после которой, делясь впечатлениями за день, с радостным настроением и немного с сожалением о завершающемся паломничестве едем в обратный путь. Отслужив по пути благодарственный молебен, подъезжаем к нашему храму, но надеемся вскоре вновь с Божьей помощью поехать в паломничество, куда Господь управит…
Фото с паломничества смотр. в фотогалерее: Паломничество в Кипячее
Фото Анастасии Гулиевой
От нашего храма организовывается ПАЛОМНИЧЕСТВО В КИПЯЧЕЕ
От нашего храма организовывается
ПАЛОМНИЧЕСТВО
В КИПЯЧЕЕ
Поездка запланирована на 10 октября в субботу
Группу сопровождает настоятель храма прот. Александр
Программа паломничества:
Выезд утром в 6.45 от храма.
-
Женский монастырь Афонской иконы Божией Матери.
Экскурсия. Молитва возле чудотворной иконы.
♒ 2. Окунание в святом и целебном источнике в честь Казанской иконы Богородицы.
3. Мужской скит прп. Силуана Афонского.
♒ 3. Окунание в святом и целебном источнике в честь прп. Силуана Афонского.
Возвращение около 20.00.
Со святых источников с собой можно набрать воды.
Запись на паломничество проводится в иконной лавке храма.
Дополнительную информацию можно узнать в иконной лавке или по тел.: 044 581 79 47 (храм);
095 4018362 (Ольга)
P.S.
1. Взять в дорогу немного еды.
Мужчины: шорты до колен и футболку с короткими рукавами.
Женщины: купальник и рубашку для окунання или ночную рубашку,
или легкое летнее платье, сменный платок на голову
(голова может быть влажной после окунания)
Диво в Хонех та інші чудеса Архістратига Михаїла

19 вересня Церква згадує чудо Архістратига Михаїла, що сталося в Хонех (Колоссах).
Чудо Архістратига Михаїла в Хонех відбулося в IV столітті
У Фрігії (внутрішня область на заході Малої Азії) знаходився храм, побудований на честь Архістратига Михаїла. Близько того храму протікало джерело, у якому, по молитві Архангела Михаїла, зцілилася німа дочка одного з місцевих жителів. У вдячність небесному заступнику чоловік звів тут храм. До джерела за зціленням йшли не тільки християни, але і язичники, багато з яких відрікалися від ідолів і навернулися до Христової віри.
У храмі святого Архистратига Михаїла протягом 60 років пономарив благочестивий Архип. Одного разу язичники задумали знищити храм і вбити паламаря. Для цього вони поєднали дві гірські річки в одне русло і направили їх русло на храм.
ВОСКРЕСНАЯ ШКОЛА
В воскресенье 13 сентября, после летних каникул, вновь начинаются занятия в воскресной школе при нашем храме.
Первое занятие состоится 13 сентября в 11.00, где детей разделят на группы, будут согласованы организационные моменты, связанные с деятельностью школы в новом учебном году.
Со следующего воскресенья (20 сентября) занятия будут проходить таким образом:
11.00 – занятие детей младшей группы;
– занятие детей старшей группы,
– церковное пение
Время занятий будет согласовано с родителями на первом занятии
Вход свободный. Приглашаем всех желающих.
Благоверные князь Петр и княгиня Феврония
Святые благоверные князь Петр и княгиня Феврония, Муромские чудотворцы (†1227)
Святой благоверный князь Петр (в иночестве Давид) и святая благоверная княгиня Феврония (в иночество Евфросиния) — русские православные святые, Муромские чудотворцы.
История жизни святых князей Петра и Февронии — это история верности, преданности и настоящей любви, способной на жертву ради любимого человека.
История любви этой супружеской пары подробно описана величайшим автором XVI века Ермолаем Еразмом в древнерусской «Повести о Петре и Февронии». Согласно «Повести», супруги княжили в Муроме в конце 12 — начале 13 веков, они жили счастливо и скончались в один день. Прочитать остальную часть записи »
Де знаходиться справжня глава Іоанна Предтечі?

11 вересня православні християни згадують Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – насильницьку смерть великого пророка. 8 березня — перше (IV ст.) і друге (452 р.) знайдення глави Іоанна Предтечі. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал про історію свята та наукові дослідження святині, підготовлений редакцією “Фома в Україні“.
Історія чесної глави Іоанна Предтечі – на її рахунку було три знайдення – дуже непросте і, більш того, до цих пір до кінця не з’ясована. Італія, Франція, Сирія, Греція, Вірменія: кожна з цих країн заявляє, що саме у них зберігається справжня глава Іоанна Предтечі. Розповісти, які аргументи вчений світ наводить на користь тієї чи іншої святині, ми попросили Тимофія Кітніса, історика і керівника Паломницького центру апостола Фоми в Європі.
Іоанн Хреститель відігравав для віруючих завжди дуже велике значення. Після Богоматері, це святий, якому відведено найбільшу кількість церковних свят, і крім того, це один з небагатьох святих, чиє різдво відзначається Церквою. Особливу увагу приділено Хрестителю в Євангелії, а також багатьма сучасниками було відзначено, що і в 30-ті роки I століття Іоанн Предтеча був дуже відомим святим, який викликав широкий резонанс.
Тому мощі святого Іоанна Предтечі завжди мали велике значення, а його глава розглядалася як особлива, дуже важлива святиня, тому в Церкві і святкуються всі три знайдення глави. І дійсно, існує багато підтверджень тому, що справжня глава, або частина голови, знаходиться, наприклад, у монастирі святого Сильвестра в Римі, в мечеті Омейядів у Дамаску (до речі кажучи, Хреститель шанується не тільки християнами, але і мусульманами – як великий праведник), в Нагірному Карабаху в Вірменії, на Афоні.
Але якщо ми говоримо про найбільш ймовірне місце знаходження святині, то це, звичайно, собор Ам’єнської Богоматері у Франції. З тієї простої причини, що з усіх перерахованих вище місць тільки тут проводилося велике і якісне дослідження святині, а також відомо, що саме ця частина голови (а в Ам’єнскому соборі зберігається тільки лицьова частина голови) має чіткий історичний шлях.
Не буду втомлювати великою кількістю фактів, що належать першому і другому набуттю, і відразу перейду до моменту третього обрітення глави Хрестителя. У період іконоборческих гонінь главу Іоанна Предтечі було вирішено приховати – і на початку IX століття вона була перевезена в Комани (місто, що знаходилось недалеко від сучасного Сухумі).
Є кілька джерел, які свідчать про те, що у 842 році глава Хрестителя була перенесена з Коман до Константинополя. Також збереглося свідоцтво паломника Антонія про те, що в 1200 році глава Хрестителя вже була розділена – він бачив тільки лицьову частину.
Потім настає Четвертий хрестовий похід, під час якого був узятий Константинополь. В одному із зруйнованих палаців католицький священнослужитель Валлон де Сартон знаходить лицьову частину святині на срібному блюді, покриту опуклим кришталевим склом. Блюдо йому доводиться продати, щоб дістатися в Пікардію, куди в 1204 році він перевозить главу Хрестителя.
З тих пір святиня постійно знаходиться в головному місті Пікардії Ам’єні – і прекрасний собор Ам’єнській Богоматері будують тут як якийсь дорогоцінний ковчег для зберігання глави, яка відразу стає відомою і шанованою святинею Франції. До неї звершують паломництво королі – Людовик Святий, його син Филип Відважний та інші. Від неї сходять чудеса: відомо про випадок звільнення міста Ам’єна від чуми в XVII столітті по молитвах перед главою Іоанна Хрестителя. Також у французів навіть виникла традиція примирятися біля святині.
У 1958 році було проведено велике патологоанатомічне дослідження реліквії, яке проводили відомі професори анатомії, фармацевтики, хірургії, стоматології. Експерти з’ясували, що ця частина голови набагато давніша, ніж кістка середньовічної людини. Сам тип особи було визначено як середземноморський. А також було встановлено, що вік людини, якій належала ця частина голови – між 25 і 40 роками. Крім того, на голові виявився добре видно слід від удару кинджалом. А як відомо, коли глава Хрестителя дісталася Іродіаді, та, перебуваючи в стані одержимою люті, пронизала главу кинджалом.
Ми не можемо з точністю сказати про справжність тієї чи іншої частини голови святого Іоанна Хрестителя, однак поки при лицьовій частині святині, що знаходиться в Ам’єні, не було знайдено жодного факту, який би суперечив тому, що вона могла належати Іоанну Хрестителю.
До речі про перебування глави Іоанна Предтечі в Ам’єні згадує і Святитель Димитрій Ростовський в житіях, а це значить що вже в XVII столітті до Ам’єнської глави відбувалися, в тому числі, і православні паломництва.