Праздник Введения (входа) во храм Пресвятой Богородицы  — это один из 12 главных церковных праздников Православной Церкви. Отмечается 4 декабря по новому стилю и всегда приходится на Рождественский пост.

Предание относит установление данного праздника к первым векам христианства, когда на развалинах Иерусалимского храма была построена церковь в честь Введения во храм Пресвятой Богородицы. Прочитать остальную часть записи »

Вітаємо о. Віталія з Днем народження! Нехай Господь подає сил, здоров’я, мудрості, допомагає твердо слідувати шляхом Христовим, ведучи за собою ввірених чад! Многая літа!

14 жовтня за новим стилем православні віряни відзначають свято Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Покров Божої Матері простягався і простягається над вірними в усі часи. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує історію свята та декілька розповідей про чудесну допомогу Пресвятої Владичиці, підготовлених редакцією «Церковної православної газети».

Історія свята

Покров не входить до числа двунадесятих свят, проте цей день вшановується нашим народом як велике торжество, що нагадує про Материнське заступництво Пресвятої Діви.

Відомість про свято Покрову висвітлюється у житії константинопольського юродивого Андрія, хоча у Помісних Церквах грецької традиції свято Покрову не відзначається.

Житіє святого Андрія було добре відоме на Русі, його переклали слов’янською вже в XI столітті. У житії розповідається, як одного разу Андрій прийшов у ­

Влахернський храм і там під час молитви побачив Божу Матір, Яка стояла на повітрі, тримаючи свій мафорій (покривало, покрив) над усіма, хто молиться у храмі.

Влахерни – північно-західний район Константинополя, неподалік імператорського палацу, тут була знаменита церква Богородиці, побудована імператором Левом Великим у 474 році, в цій церкві зберігалася риза (мафорій) і пояс Богородиці, знайдені царицею Єленою.

Візантійці дуже шанували Божу Матір, і Вона за молитвами віруючих неодноразово рятувала Константинополь від ворожих нападів. Один із найвідоміших випадків стався за царювання імператора Іраклія (VII ст.), який, вирушаючи на війну, доручив охорону столиці Самій Богородиці, і Пречиста Діва справді не пропустила ворогів у місто. На честь цієї події було складено гімн Пресвятій Богородиці — Акафіст, де Вона іменується «Непереможною Воєводою».

27 сентября православные празднуют Воздвижение Креста Господня — один из 12 главных, или двунадесятых праздников Православной Церкви.

В  день Крестовоздвижения вспоминают, как равноапостольная царица Елена нашла Крест, на котором был распят Господь Иисус Христос.  Крест был обретен в 326 году около горы Голгофы в Иерусалиме. C VII века с этим днём стали соединять память о возвращении Животворящего Креста из Персии греческим императором Ираклием (629).

Праздник называется Воздвижением Креста, потому что и при обретении, и при возвращении Креста предстоятель поднимал (Воздвигал) крест три раза, чтобы все могли его видеть.

Равноапостольный царь Константин пожелал построить храмы Божии на священных для христиан местах в Палестине, (т. е. на месте рождения, страданий и воскресения Господа Иисуса Христа и др.) и найти Крест, на котором был распят Спаситель. Исполнить желание царя взялась, с великою радостью, его мать, св. равноапостольная царица Елена.

В 326 году царица Елена с этою целью отправилась в Иерусалим. Много труда положила она, чтобы отыскать Крест Христов, так как враги Христовы скрыли Крест, зарыв его в землю. Наконец, ей указали на одного престарелого еврея, по имени Иуду, который знал, где находится Крест Господень. После долгих расспросов и уговоров его заставили сказать. Оказалось, что святой Крест брошен в одну пещеру и завален мусором и землею, а сверху выстроен языческий храм. Царица Елена приказала разрушить это здание и откопать пещеру.

Когда откопали пещеру, то нашли в ней три креста и отдельно лежащую от них дощечку с надписью: «Иисус Назорей, Царь Иудейский». Нужно было узнать, который из трех крестов есть Крест Спасителя. Иерусалимский патриарх (епископ) Макарий и царица Елена твердо верили и надеялись, что Бог укажет святой Крест Спасителя.

По совету епископа стали подносить кресты один за другим к одной тяжело болящей женщине. От двух крестов не произошло никакого чуда, когда же возложили третий крест, то она тотчас стала здоровой. Случилось, что в это время мимо несли умершего, для погребения. Тогда стали возлагать кресты один за другим и на умершего; и когда возложили третий крест, умерший ожил. Таким образом узнали крест Господень, через который Господь совершил чудеса и показал животворящую силу Своего Креста.

Царица Елена, патриарх Макарий и окружавшие их люди с радостью и благоговением поклонились Кресту Христову и целовали его. Христиане, узнав об этом великом событии, собрались в бесчисленном множестве к месту, где был обретен (найден) Крест Господень. Всем хотелось приложиться к святому животворящему Кресту. Но так как из-за множества народа это сделать было невозможно, то все стали просить по крайней мере показать его. Тогда патриарх Макарий встал на возвышенном месте и, чтобы всем было видно, несколько раз воздвигал (поднимал) его. Народ же, видя Крест Спасителя, кланялся и восклицал: «Господи, помилуй!»

Св. равноапостольные цари Константин и Елена, над местом страданий, погребения и воскресения Иисуса Христа построили обширный и великолепный храм в честь Воскресения Христова. Построили также храмы на Елеонской горе, в Вифлееме и в Февроне у Дуба Мамрийского.

Царица Елена часть Креста Господня принесла своему сыну, Царю Константину, а другую часть оставила в Иерусалиме. Этот драгоценный остаток Креста Христова и до настоящего времени хранится в храме Воскресения Христова.

18 вересня, після літніх канікул, розпочались заняття в недільній школі при нашому храмі. Коротенький молебень, солодкий стіл, перше заняття… все в сімейній невимушеній атмосфері. Також розпочалися заняття по церковному співу, де бажаючі протягом року будуть не тільки вивчати основи співу, але й приймати участь у богослужіннях. Адже неоднократно хор недільної школи співав суботні літургії, а в березні цього року і постові служби під керівництвом о. Юрія.

Дай Бог, щоб новий навчальний рік пройшов мирно і спокійно, а всі вихованці отримали духовну користь від навчання!

Всі фото див. в фотогалереї: http://www.hram-obolon.com/%d0%9f%d0%be%d1%87%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%ba-%d0%b7%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d1%82%d1%8c-%d0%b2-%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%96%d0%b9-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%96-2022%d1%80/

У неділю 18 вересня, після літніх канікул, знову розпочинаються заняття в недільній школі для дітей при нашому храмі.

  Перше заняття відбудеться о 11.00 год., де будуть узгоджені організаційні моменти.

   Також з 18 вересня о 11.00 розпочнуться заняття по церковному співу для дітей та дорослих.

Вхід вільний. Запрошуємо всіх бажаючих.

Від нашого храму були передані речі для інвалідів Оболонського району, зібрані прихожанами.

Кто-то скажет: странные люди, эти христиане, для них Успение, то есть смерть Матери их Бога – праздник. Но в том-то и дело, что не смерть. Ведь любой христианин знает, что смерти не существует. Тем более – для Богородицы…

В Евангелии о жизни Девы Марии после Распятия Иисуса говорится совсем немного. По просьбе Спасителя, обращенной Им с Креста к Своему апостолу, после завершения земной жизни Христа Иоанн Богослов «взял Ее к себе», то есть на свое попечение. Богородица постоянно находилась с апостолами, и в день Пятидесятницы, как и на учеников Христа, на Нее сошел Святой Дух.

«Хотя в Священном Писании нет повествования об обстоятельствах кончины Ее, впрочем, мы знаем об них из древнейшего и вернейшего предания», – писал в V веке Иерусалимский Патриарх Ювеналий. Прочитать остальную часть записи »

Половина або навіть більшість днів у році (в залежності від дати святкування Пасхи) для православних християн є пісними. 14 серпня розпочинається один із чотирьох багатоденних постів, який готує вірних до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Навіщо нам така велика кількість пісних днів у році? Що вірянам дає піст, як він наближає до Бога та як полегшує наше життя? Відповідь на ці та інші питання читайте у матеріалі, підготованому редакцією «Церковної православної газети».

Успенський піст є наймолодшим з усіх багатоденних постів. Остаточне встановлення цього посту відбулося на Константинопольському Соборі 1166 року, що проходив під головуванням патріарха Луки. Не дивлячись на це, за строгістю Успенський піст випереджає Різдвяний та Петрів і поступається лише Святій Чотиридесятниці.

Петр и Павел — два столпа веры – два диаметрально противоположных характера: вдохновенный простец и неистовый оратор – приходят к единому окончанию своего земного пути.

Святой апостол Петр

Святой апостол Петр – старший брат апостола Андрея Первозванного – до своей апостольской деятельности был рыбаком, имел жену и двоих детей и назывался Симоном. Он был простым, некнижным, бедным и богобоязненным, как говорит о нем святитель Иоанн Златоуст. `Ты – Симон, сын Ионин; ты наречешься Кифа, что значит `камень` (Петр), — так сказал Господь, когда Андрей привел к Нему своего брата Петра (Ин. 1, 42). И хотя Петр сразу возгорелся пылкой любовью ко Господу, Спаситель не тотчас призвал его на апостольское служение, но когда окрепли в нем вера и решимость. Вскоре Господь Сам посетил дом Петра и прикосновением руки исцелил его тещу от горячки (Мк. 1, 29-31). Из трех избранных Своих учеников Господь удостоил святого Петра быть свидетелем Своей Божественной славы на Фаворе (Мф. 17, 1-9; Лк. 9, 28-36), Своей Божественной силы при воскрешении дочери Иаира (Лк. 8, 41-56), Своего Божественного молитвенного бдения в Гефсиманском саду (Мф. 26, 37-41). Прочитать остальную часть записи »