Архив рубрики «Новини»

Від нашого храму були передані різдвяні подарунки, зібрані прихожанами, для дітей-інвалідів Оболонського району.

До Різдвяних свят просимо небайдужих людей
допомогти зібрати для діток з інвалідністю
Оболонського району солодощі та необхідні продукти
харчування. Все це можна залишати в іконній лавці храму.
Всім нам Допомоги Божої!

Вітаємо о. Віталія з Днем народження! Нехай Господь подає сил, здоров’я, мудрості, допомагає твердо слідувати шляхом Христовим, ведучи за собою ввірених чад! Многая літа!

14 жовтня за новим стилем православні віряни відзначають свято Покрову Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.

Покров Божої Матері простягався і простягається над вірними в усі часи. Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує історію свята та декілька розповідей про чудесну допомогу Пресвятої Владичиці, підготовлених редакцією «Церковної православної газети».

Історія свята

Покров не входить до числа двунадесятих свят, проте цей день вшановується нашим народом як велике торжество, що нагадує про Материнське заступництво Пресвятої Діви.

Відомість про свято Покрову висвітлюється у житії константинопольського юродивого Андрія, хоча у Помісних Церквах грецької традиції свято Покрову не відзначається.

Житіє святого Андрія було добре відоме на Русі, його переклали слов’янською вже в XI столітті. У житії розповідається, як одного разу Андрій прийшов у ­

Влахернський храм і там під час молитви побачив Божу Матір, Яка стояла на повітрі, тримаючи свій мафорій (покривало, покрив) над усіма, хто молиться у храмі.

Влахерни – північно-західний район Константинополя, неподалік імператорського палацу, тут була знаменита церква Богородиці, побудована імператором Левом Великим у 474 році, в цій церкві зберігалася риза (мафорій) і пояс Богородиці, знайдені царицею Єленою.

Візантійці дуже шанували Божу Матір, і Вона за молитвами віруючих неодноразово рятувала Константинополь від ворожих нападів. Один із найвідоміших випадків стався за царювання імператора Іраклія (VII ст.), який, вирушаючи на війну, доручив охорону столиці Самій Богородиці, і Пречиста Діва справді не пропустила ворогів у місто. На честь цієї події було складено гімн Пресвятій Богородиці — Акафіст, де Вона іменується «Непереможною Воєводою».

18 вересня, після літніх канікул, розпочались заняття в недільній школі при нашому храмі. Коротенький молебень, солодкий стіл, перше заняття… все в сімейній невимушеній атмосфері. Також розпочалися заняття по церковному співу, де бажаючі протягом року будуть не тільки вивчати основи співу, але й приймати участь у богослужіннях. Адже неоднократно хор недільної школи співав суботні літургії, а в березні цього року і постові служби під керівництвом о. Юрія.

Дай Бог, щоб новий навчальний рік пройшов мирно і спокійно, а всі вихованці отримали духовну користь від навчання!

Всі фото див. в фотогалереї: http://www.hram-obolon.com/%d0%9f%d0%be%d1%87%d0%b0%d1%82%d0%be%d0%ba-%d0%b7%d0%b0%d0%bd%d1%8f%d1%82%d1%8c-%d0%b2-%d0%bd%d0%b5%d0%b4%d1%96%d0%bb%d1%8c%d0%bd%d1%96%d0%b9-%d1%88%d0%ba%d0%be%d0%bb%d1%96-2022%d1%80/

У неділю 18 вересня, після літніх канікул, знову розпочинаються заняття в недільній школі для дітей при нашому храмі.

  Перше заняття відбудеться о 11.00 год., де будуть узгоджені організаційні моменти.

   Також з 18 вересня о 11.00 розпочнуться заняття по церковному співу для дітей та дорослих.

Вхід вільний. Запрошуємо всіх бажаючих.

Від нашого храму були передані речі для інвалідів Оболонського району, зібрані прихожанами.

Збираємо речі: (не блискучі) светри,
плаття, шарфи, нитки для в’язання, пледи
тощо для плетіння маскувальних сіток для
ЗСУ. Потрібні кольори: хакі (оливковий,
темно – зелений), бежевий, коричневий,
сірий.

Можна залишати на іконній лавці.

Собор Української Православної Церкви (далі – Собор), який відбувся 

27 травня 2022 року в місті Києві, розглянув питання церковного життя, що виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. За результатами роботи, Собор ухвалив таке:

1. Собор засуджує війну як порушення Божої заповіді «Не вбивай!» (Вих.20:13) і висловлює співчуття усім, хто постраждав у війні.
2. Собор звертається до влади України та влади Російської Федерації з проханням продовжувати переговорний процес та пошук сильного і розумного слова, яке б змогло зупинити кровопролиття.
3. Виражаємо незгоду з позицією Патріарха Московського і всієї Русі Кирила щодо війни в Україні.
4. Собор ухвалив відповідні доповнення і зміни до Статуту про управління Української Православної Церкви, що свідчать про повну самостійність і незалежність Української Православної Церкви.
5. Собор затверджує постанови Соборів єпископів Української Православної Церкви та рішення Священних Синодів Української Православної Церкви, засідання яких відбулись у період після останнього Собору Української Православної Церкви (8 липня 2011 року). Собор схвалює діяльність Управління справами та Синодальних установ Української Православної Церкви.
6. Собор мав міркування про відновлення мироваріння в Українській Православній Церкві.
7. На період воєнного стану, коли зв’язки між єпархіями та церковним керівним центром ускладнені або відсутні, Собор вважає доцільним надати єпархіальним архієреям право самостійно ухвалювати рішення щодо тих чи інших питань єпархіального життя, що належать до компетенції Священного Синоду або Предстоятеля Української Православної Церкви, з подальшим, при відновленні можливості, інформуванням священноначалля.
8. Останнім часом перед нашою Церквою особливо гостро постав новий пастирський виклик. За три місяці війни за кордон були вимушені виїхати більше ніж 6 мільйонів громадян України. Головним чином, це українці з південних, східних і центральних областей України. Значна частина з них є вірними Української Православної Церкви. Тому до Київської Митрополії Української Православної Церкви надходять звернення з різних країн з проханнями відкрити українські православні парафії. Очевидно, що багато наших співвітчизників повернеться на Батьківщину, але немало й залишиться на постійне проживання за кордоном. У зв’язку з цим, Собор висловлює глибоке переконання, що Українська Православна Церква не може залишати своїх вірних без духовної опіки, має перебувати поряд з ними в їхніх випробуваннях і організовувати церковні громади в діаспорі. Необхідним є і надалі розвивати місію за кордоном серед православних українців задля збереження ними своєї віри, культури, мови та православної ідентичності.
9. Усвідомлюючи особливу відповідальність перед Богом, Собор висловлює глибокий жаль у зв’язку з відсутністю єдності в українському Православ’ї. Існування розколу Собор сприймає як глибоку болючу рану на церковному тілі. Особливо прикро від того, що останні дії Константинопольського Патріарха в Україні, наслідком яких стало утворення «Православної Церкви України», лише поглибили непорозуміння та привели до фізичного протистояння. Але навіть у таких кризових обставинах Собор не втрачає сподівання на відновлення діалогу. Для того, щоб діалог відбувся, представникам ПЦУ необхідно:

• припинити силові захоплення храмів та примусові переводи парафій Української Православної Церкви.
• усвідомити, що їхній канонічний статус, як він зафіксований у «Статуті Православної Церкви України», є фактично неавтокефальним і значно поступається свободам і можливостям у реалізації церковної діяльності, які передбачені Статутом про управління Української Православної Церкви.
• вирішити питання канонічності ієрархії ПЦУ, адже для Української Православної Церкви, як і для більшості Помісних Православних Церков, є цілком очевидним, що для визнання канонічності ієрархії ПЦУ необхідне відновлення апостольської спадкоємності її єпископів.

Собор виражає глибоке переконання, що запорукою успіху діалогу має стати не тільки бажання до відновлення церковної єдності, але й щире прагнення вибудовувати своє життя на засадах християнської совісті та моральної чистоти.

10. Підбиваючи підсумки проведеної роботи, Собор підносить подячну молитву Господу Милосердному за можливість братнього спілкування і висловлює надію на припинення війни та примирення ворогуючих. За словами святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, нехай зі всіма нами, особливо братами і сестрами у Христі Воскреслому, будуть «благодать, милість і мир від Бога Отця і від Господа Іісуса Христа, Сина Отчого, в істині і любові» (2 Ін. 1:3).

Вітаємо о. Юрія з днем народження! Нехай Господь допомагає нести ввірене служіння, подає міцного здоров’я, душевного миру, укріпляє у всіх добрих справах. Многая літа і всіх благ!