Архив рубрики «Статті»
Вхід Господній до Єрусалиму: зміст і символіка свята

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).
Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?
У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.
Прочитать остальную часть записи »Житіє Преподобної Mарії Єгипетської

В одному з палестинських монастирів жив старець, прикрашений доброзвичайністю життя та розсудливістю слова. Ім’я того старця було Зосима. Він пройшов усі подвиги монашого життя і зберіг усі правила, що їх передали досконалі іноки. Те все чинячи, ніколи не минав він нагоди повчитися божественних слів, отож чи лягав, чи вставав, чи працював, чи їв – безперестанно співав Богові. Прийшовши змалечку в монастир, до п’ятдесяти трьох років добре подвизався в ньому. А тоді збентежили його помисли, буцім він у всьому вже досконалий і не треба, щоби хтось його повчав. Отож подумав він: «Чи є на землі монах, який міг би повчити мене для моєї користі або показав мені подвиги, яких я не звершував? Чи знайдеться в пустелі хтось, чиї діла перевершили б мої?»
Коли старець це подумав, з’явився йому ангел і прорік: «О Зосимо, подвизався ти добре, наскільки спроможна подвизатися людина, добре пройшов подвижницьке життя, та нема такої людини, що була б досконалою, бо подвиг, який чекає попереду і якого ти не знаєш, більший від того, що вже позаду. Щоб довідатися тобі, скільки є доріг до спасення, вийди зі своєї землі, як Авраам – преславний патріарх, та йди в монастир, що на річці Йордан».
Одразу ж послухав старець і покинув монастир, у якому чернечив змалку, та прийшов на Йордан, у той монастир, де Бог повелів йому бути.
Прочитать остальную часть записи »“Хресту Твоєму поклоняємось Владико…”. Третя неділя Великого посту – Хрестопоклонна

Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.
Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.
У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.
Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.
Прочитать остальную часть записи »Хрещення Господнє — історія, зміст, особливості богослужінь, іконографія свята
Хрещення Господнє, або Богоявлення, православні християни святкують 19 січня. Цього дня Церква згадує євангельську подію — як пророк Іоанн Предтеча хрестив Господа Іісуса Христа в річці Іордан.
Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Іісуса Христа також називають Богоявленням. Цього дня християни всього світу згадують події, описані усіма чотирма євангелістами, — хрещення Господа Іісуса Христа в річці Йордан. Хрестив Спасителя пророк Іоанн Предтеча, якого також називають Хреститель.
Друга назва, Богоявлення, дано святу в пам’ять про диво, яке сталося під час хрещення. На Христа з небес зійшов Дух Святий у вигляді голуба. Євангеліст Лука пише про це: «Розкрилося небо, і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав!» (Лк. 3: 21-22).
Прочитать остальную часть записи »Собор Архістратига Михаїла: що потрібно знати про цей день

21 листопада православні християни святкують Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних.
Собор Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних – неперехідне свято, яке в Православній Церкві відзначають 21 листопада за новим стилем (8 листопада – за старим).
Звершується воно у листопаді – дев’ятому місяці від березня (раніше з березня починався рік). Справа в тому, що, згідно з християнським богослов’я, існує дев’ять ангельських чинів. А восьмий день місяця (за старим стилем) – вказування на майбутній Собор всіх сил небесних, який відбудеться у день Страшного Суду. Святі отці називали Страшний Суд «днем восьмим».
Ангельські чини
Прочитать остальную часть записи »Свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

lavra.ua
«Діва днесь стоїть у Церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу: ангели з архієреями вклоняються, апостоли ж із пророками радіють: нас бо заради молить Богородиця Предвічного Бога» — це чудесне явлення Матері Божої відбулося в середині Х століття в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалася риза Богоматері, Її головний покрив (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V столітті. У недільний день, 1 жовтня, під час всенічного бдіння, коли храм був переповнений молільниками, святий Андрій, Христа ради юродивий (пам’ять 2 жовтня), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, як Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, йде в повітрі, оточена Ангелами та сонмом святих. Святий Хреститель Господній Іоанн і святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Приклонивши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і тривалий час перебувала в молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, після закінчення якої Вона зняла зі Своєї голови покривало і розпростерла його над людьми, які молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.
Прочитать остальную часть записи »21 вересня православні християни вшановують Різдво Пресвятої Богородиці

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії — повна назва свята, що Православна Церква відзначає 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем). Це одне з двунадесятих православних свят.
Двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — Богородичне свято.
Подія, яку ми святкуємо в цей день, не описана в Новому Завіті. Відомості про нього дійшли до нас з Церковного Передання, одного з джерел нашого віровчення, разом зі Священним Писанням.
Про Різдво Діви Марії розповідає Протоєвангеліє Іакова, яке було написано у II столітті. А відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).
Коли святкується Різдво Богородиці
Прочитать остальную часть записи »Свята першого дня Успенського посту
1 серпня за ст.ст., коли відзначається свято Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього, свята Всемилостивому Спасу і Пресвятій Богородиці та пам’ять семи мучеників Маккавеїв, у Православній Церкві починається Успенський піст.

У грецькому часослові 1838 року так пояснюється походження першого свята: «Унаслідок хвороб, які вельми часто бували в серпні, з давніх-давен утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги й вулиці для освячення місць і для відвернення хвороб. Напередодні (31 липня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви (на честь Святої Софії – Премудрості Божої). З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богородиці, творячи літії по всьому місту, пропонували його потім народу для поклоніння. Це і є винесення Чесного Хреста».
Прочитать остальную часть записи »СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР

Князь Володимир був сином Святослава від древлянської князівни Малуші. Народився він приблизно в 960 році. Виховував Володимира брат його матері язичник Добриня. В 972 році князь Володимир почав правити Новгородом. В 980 р. у розпал війни між братами Володимир пішов на Київ, в якому княжив його старший брат Ярополк. Перемігши брата, Володимир розпочав керувати в Києві. Він завоював Галичину, упокорив в’ятичів, воював з печенігами, поширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до ріки Буг на півдні. У нього було п’ять дружин і багато наложниць. На Київських горах він встановив бовванів, яким почали приносити людські жертви. Тоді загинули за Іісуса Христа варяги Феодор та Іоан. Обставини їх смерті вчинили на Володимира сильне враження, і він почав сумніватися в правдивості язичницької віри.
Прочитать остальную часть записи »Про важливість відвідування богослужінь
притча

Один парафіянин перестав ходити до церкви. Раніше він завжди у вихідні дні робив це. Йшов час, і одного разу священик вирішив його відвідати. Він вирушив до нього додому. Двері були відчинені, і батюшка зайшов усередину. Колишній парафіянин сидів у повній самоті перед каміном. Коли він побачив священика, кивнув йому головою на знак привітання і жестом запропонував присісти. Влаштувавшись зручніше, священик так само став дивитися на полум’я, що красиво грало в каміні. Чоловіки мовчали. За кілька хвилин батюшка раптом піднявся, взяв камінні щипці, підхопив ними палаюче поліно і відклав убік, подалі від загального полум’я. Потім він знову сів. Мовчання тривало.
Вийнята головешка тим часом уже перестала палахкотіти, а тільки злегка жевріла і ще за деякий час зовсім охолола і почорніла. Священик знову встав, узяв щипці й поклав згасле поліно назад у вогнище. За мить воно вже палала, як її сусіди. Відклавши щипці, священик мовчки попрямував до виходу і коли він уже був у дверях, почув слова: «Дякую за візит і за проповідь біля каміна. Цієї неділі я обов’язково прийду».