Про використання святої води

Усе наше життя поруч з нами велика святиня — свята вода.

Освячена вода є образ благодаті Божої: вона очищає віруючих людей від духовних скверн, освячує і зміцнює їх до подвигу спасіння з Богом.

Ми вперше занурюємося в неї у хрещенні, коли при прийнятті цього таїнства тричі буваємо занурені у купіль, наповнену святою водою. Свята вода в таїнстві хрещення омиває гріховні нечистоти людини, оновлює і відроджує її в нове життя у Христі. Свята вода обов’язково присутня при освяченні храмів і всіх предметів, що вживаються в богослужінні, при освяченні житлових будинків, будівель, будь-якого побутового предмету.

Нас кроплять святою водою в хресних ходах, при молебнях.

У день Богоявлення кожен православний християнин несе додому посудину зі святою водою, дбайливо зберігає її як найбільшу святиню, з молитвою причащаючись святою водою в хворобах і всякій немочі.

Хрещенська вода, як і святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце. «Освячена вода, — як писав святитель Димитрій Херсонський, — має сили до освячення душ і тіл всіх, що користуються нею». Вона, прийнята з вірою і молитвою, лікує наші тілесні хвороби.

Свята вода гасить полум’я пристрастей, відганяє злих духів — ось чому кроплять свяченою водою житло і всяку річ, яку освячують.

Преподобний Серафим після сповіді прочан завжди давав їм випити святої Богоявленської води.

Преподобний Амвросій смертельно хворому послав пляшку зі святою водою — і невиліковна хвороба на подив лікарів відійшла.

Старець ієросхимонах Серафим Вирицький завжди радив окроплювати продукти і саму їжу Йорданською водою, яка, за його словами, «сама все освячує».

Коли хто-небудь сильно хворів, старець Серафим благословляв приймати по столовій ложці свяченої води через кожну годину. Старець говорив, що сильніших ліків, ніж свята вода і освячене масло, — немає.

Як було вперше здійснено освячення води

Освячення води прийнято Церквою від апостолів і їх наступників. Але перший приклад поданий Самим Господом, коли Він занурився в Йордан і освятив усе єство води.

Не завжди вода потребувала освячення. Були часи, коли все на землі було чисто і свято.

«І побачив Бог усе, що Він створив, — йдеться в книзі Буття, — вельми добре» (Бут. 1 , 31). Тоді, до гріхопадіння людини, все творилося Словом Божим, все оживотворялося Духом Святим, який носився над водою. Все на землі було відображене благословенням Божим, і тому всі земні стихії служили для користі людини: підтримували життя, охороняли від руйнування тіло. Живучи в цьому гармонійному, райському оточенні, людина, за обітницею Божою, мала бути безсмертною, бо «смерті Бог не створив» (Прем. 1, 13).

Але людина сама, через спілкування з духом нечистим, прийняла у свою душу насіння нечистоти.

Тепер все, до чого торкалися руки грішників, ставало нечистим, все робилося знаряддям гріха, а тому позбавлялося благословення Божого і піддавалося прокльону. Стихії, що служили раніше людині, змінилися. Земля тепер приносить терня й будяччя, просочене тлінням повітря стає небезпечним, а іноді й смертоносним. Вода, зробившись стоком нечистот, стала заразливою, небезпечною, і тепер в руках Правосуддя Божого стала виступати знаряддям покарання нечестивих.

Але це не означає, що людство було позбавлене святої води. Джерело виведене Мойсеєм зі скелі било струменем, звичайно, не просту воду, але воду особливу. Не простою була вода в джерелі самарянки, викопаному праотцем Яковом та освяченому пізніше бесідою Спасителя біля цього джерела.

Поняття про святу воду зустрічається ще в Старому Завіті: «І візьме священик святої води в глиняну посудину» (Чис. 5, 17).

Але зовсім особлива вода тече в річці Йордан. Господь наш Ісус Христос з’явився на Йордані, щоб освятити водне єство і зробити його джерелом освячення для людини. Тому-то, при Хрещенні Господньому на Йордані як би повторилося диво творіння: відкрилися небеса, зійшов Дух Божий і почувся голос Отця Небесного: «Це Син Мій Улюблений, на Якому Моє благовоління» (Мф. 3,17).

Так, після гріхопадіння людини вперше відбулося освячення води.

Навіщо Церква освячує воду

Навіщо ж Церква знову і знову освячує воду, коли вона освячена вже Хрещенням Самого Сина Божого? Ми, занепалі, хоча і оновлювані благодаттю Божою, люди, завжди, до смерті, носимо в собі насіння древньої гріховної нечистоти, і тому завжди можемо грішити, і тим самим знову і знову вносити в навколишній світ нечисть та тління. Тому Господь наш Ісус Христос, коли вознісся на небо, залишив нам своє живе і животворне слово, дарував віруючим право силою віри і молитви зводити на землю благословення Отця Небесного, зіслав Утішителя Духа істини, який завжди перебуває в Церкві Христовій, щоб Церква, всупереч неоскудному в серці людському насінні гріха й нечистоти, завжди мала неоскудне джерело освячення та життя.

Зберігаючи цю заповідь Господню, Свята Церква Словом Божим, таїнствами і молитвою завжди освячує не тільки саму людину, але і все, чим вона користується у світі. Цим Церква кладе межу поширенню гріховних нечистот, запобігає множення згубних наслідків наших гріхів.

Церква освячує землю, просячи їй у Бога благословення родючості, освячує хліб, що є нам їжею, і воду, яка втамовує нашу спрагу.

Без благословення, без освячення чи могли б ця тлінна їжа і пиття підтримувати наше життя? «Не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе» (Прем. 16,26).

Звідси вже і виникає відповідь на питання, навіщо Церква освячує воду.

Освяченням води Церква повертає водній стихії первісну чистоту і святість, зводить на воду, силою молитви і Слова Божого, благословення Господнє і благодать Пресвятого і Животворящого Духа.

Чому вода освячується в особливих сосудах

Як і все в Церкві, посудина, в якій здійснюється освячення води, несе велике символічне значення. Зовні водосвятна посудина похожа на чашу для причастя. Посудина для освячення води являє собою велику чашу на низькій підставці з круглою підставою для поставлення її на стіл. Зі східного боку чаші є осередки, куди при початку водосвяття встановлюються три свічки — образ Святої Трійці, що освячує і просвіщає людей Божественною благодаттю. Як посудина і вмістилище Божої благодаті, водосвятна чаша наближається у своєму символічному значенні до євхаристійної чаші — потира (у перекладі з грецької — посудина для пиття) і так само, як і потир, знаменує Пресвяту Богородицю і Приснодіву Марію, у лоні Якої утворилося людське єство Господа Ісуса Христа. Кругла підстава чаші для водосвяття є знаменням кола земної Церкви, сама кругла чаша, в яку наливають воду, знаменує Церква небесну, а все разом є символ Богоматері, як найчистішого сосуда Божої благодаті.

Тими ж основними символічними значеннями володіє і купіль для хрещення. Ця посудина також робиться у вигляді чаші, тільки значно більших розмірів, ніж водосвятна, і на високій підставці.

Чин водосвяття, який звершується у свято Богоявлення, називається великим за особливою урочистістю обряду, проникнутого спогадом Хрещення Господнього, в якому Церква бачить не тільки прототип таємничого обмивання гріхів, але і дійсне освячення самого єства води, через занурення в неї Бога у плоті. Цей чин Великого освячення води ще називається Великою агіасмою.

За віруванням Церкви агіасма — не проста вода духовної значимості, але нове буття, духовно-тілесне буття, взаємопов’язаність неба і землі, благодаті і речовини, до того ж дуже тісне.

Ось чому Велика агіасма за канонами церковним розглядається як свого роду нижча ступінь Святого Причастя: у тих випадках, коли за гріхи вчинені на члена Церкви накладається єпітімія і заборона приступати до Святих Тіла і Крові Христових, робиться за канонами обмовка: «Тільки агіасму нехай п’є».

Багато хто помилково вважає, що вода, освячена у Водохресний святвечір і вода, освячена в самий день Богоявлення, — різні, але насправді і в святвечір і в самий день Богоявлення при освяченні води використовується один і той же чин великого водосвяття.

Хрещенська вода — це святиня, яка повинна бути в кожному домі православного християнина. Її дбайливо зберігають у святому кутку, біля ікон.

Комментарии запрещены.