Свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії
lavra.ua
«Діва днесь стоїть у Церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу: ангели з архієреями вклоняються, апостоли ж із пророками радіють: нас бо заради молить Богородиця Предвічного Бога» — це чудесне явлення Матері Божої відбулося в середині Х століття в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалася риза Богоматері, Її головний покрив (мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V столітті. У недільний день, 1 жовтня, під час всенічного бдіння, коли храм був переповнений молільниками, святий Андрій, Христа ради юродивий (пам’ять 2 жовтня), о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив, як Пресвята Богородиця, осяяна небесним світлом, йде в повітрі, оточена Ангелами та сонмом святих. Святий Хреститель Господній Іоанн і святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Приклонивши коліна, Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і тривалий час перебувала в молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, після закінчення якої Вона зняла зі Своєї голови покривало і розпростерла його над людьми, які молилися в храмі, захищаючи їх від ворогів видимих і невидимих.
Пресвята Владичиця сяяла небесною славою, а покров у руках Її блищав «паче променів сонячних». Святий Андрій із трепетом споглядав дивне видіння і запитав свого учня, блаженного Епіфанія, який стояв поруч із ним: «Чи бачиш, брате, Царицю і Госпожу, що молиться за весь світ?» Епіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і впадаю в жах».
Преблагословенна Богородиця просила Господа Іісуса Христа прийняти молитви всіх людей, які прикликають Його Пресвяте ім’я і прибігають до Її заступництва. «Царю Небесний, — Всенепорочна Цариця стоїть на повітрі з Ангелами і взиває в молитві, — прийми всяку людину, що молиться до Тебе і прикликає ім’я Моє на допомогу, нехай не відійде від Лику Мого непочута». Святі Андрій і Епіфаній, котрі удостоїлися споглядати Богоматір, що молилася, «довгий час дивилися на розпростерте над народом покривало і на славу Господню, що сяяла, наче блискавка; доки була там Пресвята Богородиця, видимим було і покривало; після Її відходу зробилося і воно невидимим, але, взявши його з Собою, Вона залишила благодать, що була там».
У Влахернській церкві збереглася пам’ять про дивне явлення Богоматері. У XIV столітті прочанин дяк Олександр бачив у церкві ікону Пресвятої Богородиці, Котра молилася за мир, написану так, як Її споглядав святий Андрій.
У Пролозі ХII століття міститься запис про встановлення особливого свята на честь цієї події: «Се убо, егда слышах — помышлях; како страшное и милосердное видение и паче надеяния и заступления нашего, бысть без празднества… восхотех, да не без праздника останет Святый Покров Твой, Преблагая». Слід додати, що і святий Андрій, що споглядав дивне видіння, був слов’янином, який у молодих роках потрапив у полон і був проданий у Константинополі в рабство місцевому жителю Феогносту. На Русі храми на честь Покрови Божої Матері з’явилися в XII столітті.
Близько 1164 року в Київській Русі було встановлено свято Покрови Божої Матері. Уже в XII столітті існував монастир Покрови Пресвятої Богородиці (так званий Зворинський монастир). У свято Покрови Пресвятої Богородиці ми просимо у Цариці Небесної захисту і допомоги: «Пом’яни нас у Твоїх молитвах, Госпоже Діво Богородице, нехай не загинемо за примноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо уповаємо і, Твого Покрова свято вшановуючи, Тебе величаємо».