У Велику п’ятницю відбувається спомин Святих спасительних Страстей Господа нашого Іісуса Христа: Його страждань і Хресної смерті.

В цей день в нашому храмі зранку читались Царські часи із зображальними, на яких звучали старозавітні пророцтва, апостольські читання й євангельські уривки про страждання Христові.

На вечірні, яка звершувалась о другій годині дня, на середину храму була винесена із вівтаря для поклоніння віруючих Плащаниця — зображення знятого з Хреста Спасителя. Відразу за вечірнею читався канон про Розп’яття Господнє й на плач Пресвятої Богородиці. Більша його частина складається з сумних слів, які автор канону — Симеон Логофет — вклав у вуста Пресвятої Богородиці, Яка бачить Свого Сина й Господа на Хресті.

Увечері Великої п’ятниці була відслужена утреня Великої Суботи. Вона має заупокійний характер. Це поховання Самого Христа. Як на відспівуванні, усі в храмі стоять із запаленими свічками. На початку утрені читалась сімнадцята кафізма — частина Псалтиря, яку зазвичай читають при відспівування покійних або на панахидах. Потім звучав канон Великої Суботи. Канон Великої Суботи — це плач про поховання Христа, але в ньому все сильніше звучить нова тема — очікування Воскресіння, передчуття Великодня. А Євангеліє читалось уже недільне про явлення ангелів на місці поховання Розіп’ятого Христа, про те як жінки-мироносиці не знайшли Іісуса там, де Його ховали.

За богослужінням звершувався Хресний хід з Плащаницею.

Комментарии запрещены.