Однією з центральних подій церковної історії стало Зішестя Святого Духа на апостолів на п’ятдесятий день після Воскресіння Христового. Церква іменує це свято П’ятидесятниця або День Святої Трійці (Трійця).

Передує П’ятидесятниці Троїцька батьківська субота. Молитва за померлих є невід’ємною складовою літургійної традиції Церкви. І в суботу перед Днем Святої Трійці Церква сугубо молиться за всіх від віку спочилих православних християн.

Наступного дня після святкування Трійці, у понеділок, Свята Церква відзначає День Святого Духа. У День Зішестя Святого Духа завершується Домобудівництво нашого спасіння, і символічно, що в цьому торжестві беруть участь і ті, хто вже відійшов у інший світ, але завжди сповідував віру у Святу Трійцю і «…в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву».

 Святитель Василій Великий говорить про це так: «Господь найбільше в цей день благоволить приймати молитви за померлих і навіть за тих, хто перебуває в пеклі». І всі ми віримо, що благодать Святого Духа стане джерелом блаженства для кожного з нас.

— Тату, а що це за хліб такий сьогодні роздавали в храмі?

— Це артос. Особливий пасхальний хліб. Бачиш, Пасха — це не просто згадка про те, що Христос колись воскрес. Це означає, що Він живий зараз і поруч із нами.

— А до чого тут хліб?

— Христос Сам сказав: «Я є хліб життя». Як хліб дає силу тілу, так Христос дає життя душі. От артос і нагадує нам про це — що без Нього ми духовно “голодні”.

— А чому його не їдять одразу, як звичайний хліб?

— Бо це не просто їжа. Це святиня. Його освячують, носять у храмі на Хресному ході цілий пасхальний тиждень — ніби знак того, що Христос після Воскресіння перебував зі Своїми учнями. А потім роздають нам — як благословення.

— І що з ним робити вдома?

— Зберігати з повагою. І коли важко — наприклад, хворієш чи тривожно на душі — взяти маленький шматочок, помолитися і з’їсти. Не як “ліки від усього”, а як знак: «Господи, Ти зі мною».

— Тобто це як підтримка?

— Саме так. Як нагадування: ти не сам. Христос воскрес — і значить, навіть у найтемніші моменти є світло.

Великий Понеділок

У Великий Понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Іосифа Прекрасного, із заздрощів проданого братами до Єгипту, який прообразував страждання Спасителя. Також у цей день згадується висушення Господом вкритої рясно листям, але безплідної смоковниці, що слугує образом лицемірних книжників і фарисеїв, які не принесли істинного покаяння, віри, молитви й добрих справ.

«Брати Іосифа, побачивши, що батько їхній любить його більше за всіх інших синів, зненавиділи його: при кожному слові з ним, при кожному погляді на нього закипало в них моторошне смуття. А він не розумів недуги, що охопила їх: чиста душа його бачила всіх чистими, щиросердними. З довірливістю відкривав він перед ними серце. Це незлобиве серце вже обрано Богом у посудину таємничих одкровень. Благодать Святого Духа, у відповідності до юнацьких літ Іосифа, почала являти свою присутність і дію в знаменних сновидіннях. Жваво малювалися таємничою рукою дивні сновидіння в незайманій уяві. Іосифу було сімнадцять років, коли наснився йому перший пророчий сон. З відвертістю, що не підозрює жодного зла, він переказує його братам: видно, сон залишив у душі юнака надзвичайне враження, яке потребувало пояснення. Він хотів викликати, почути це пояснення з вуст старших братів».

Святитель Ігнатій (Брянчанінов) «Іосиф, священна повість, запозичена з книги Буття»                                                       

Великий Вівторок

Після Лазаревої суботи, в останню неділю перед святом Христового Воскресіння, Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалиму. Велелюдний Вхід Спасителя в Єрусалим був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мф 21:1-11; Мк 11:1-11; Лк 19:29-44; Іоанна 12:12-19).

Ми називаємо цей день також Неділею Ваій, або в нашій традиції — Вербною Неділею. Вайї, в перекладі з грецької, – це листя пальми. Чому ж тоді ця Неділя – Вербна?

У давнину на Сході був звичай: зустрічати царя-перможця пальмовими гілками. Саме так зустрів Єрусалим Христа, почувши звістку про Його дива та про чудесне воскресіння Лазаря чотириденного. В Україні замість пальм віряни, вшановуючи Вхід Господній в місто Його страждань, тримають у руках гілки верби – дерева, що в нас починає розпускатися раніше за інші. Таким чином, збулося стародавнє пророцтво про те, що майбутній Месія як цар в’їде в Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості і смирення.

Від нашого храму були передані продуктові набори для сімей з дітьми-інвалідами Оболонського району, зібрані від прихожан.

Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.

Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.

У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.

Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.

Ми часто чуємо та говоримо про Великий піст як про особливий час в житті Церкви: час тривалішої молитви, обмеженні себе у всіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої та безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися декількох важливих правил.

1. Завжди радійте!

«Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте» (1 Фес. 5:16-18), – мудра порада апостола як ніколи актуальна у великопісні дні.

Велика спокуса впасти в смуток: «Як же я проживу без смачної їжі! Тепер ніяких розваг! Які довгі служби!» – тоді як причин для смутку немає. Довгі служби – це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і філософські роздуми про місце людини у вічності, і відчуття єдності з тими, що моляться, і спілкування з Самим Богом.

Не рідше, а то і частіше, зустрічається зворотна сторона великопісного смутку: «Я не можу постити за уставом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на мирську метушню».

Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить в душі людській щире прагнення послужити Йому, бачить і неміч.

Ось ця постійна пам’ять про Бога – і буде нашою безперестанною радістю про Нього.

2. Невпинно моліться!

Вітаємо о. Іоанна з днем народження! Бажаємо духовного росту, здоров’я, сімейного благополуччя та Божої підтримки у всіх благих справах! МНОГАЯ ЛІТА!